В’ячеслав Нірка: Мандражу «на Європі» в нас немає

У минулому сезоні волейболісти столичного «Локомотива» знову стали чемпіонами України — після тринадцятирічної перерви. «Одразу й не скажеш, за рахунок чого ми це зробили, — каже тренер команди В’ячеслав Нірка. — Дорога до цієї перемоги була непростою: спочатку — прикра поразка в Кубку... Але після неї хлопці згуртувалася, прагнули довести випадковість тієї невдачі». І довели: відроджений «Локомотив» набирав хід, гравці в кожному матчі намагалися втілити амбіції керівництва клубу в перемоги. «Усе це підсилилося вірою, що ми здатні на нові здобутки», — каже Нірка. За його словами, це київські «залізничники» стали сильнішими, а не харківські одноклубники — багаторазові чемпіони країни — слабшими. Тепер «Локо» починає новий сезон — зустрічами з тими самими харків’янами та єврокубковими виїздами.

«Не назвав би старт сезону невдалим»

— В’ячеславе, новий сезон, як і торік, почався з поразок. Од­на — від того ж харківського «Локо­мотива», плюс невдача в стартовій грі у Кубку виклику. Такі результати несподівані для вас?

— Невдалим стартом у чемпіонаті можна було б назвати поразку в обох матчах. Програли ж Харкову лише в одній. І я б не назвав наші ігри проти слобожанців невдалими — обидві вони були цікавими та напруженими. Навіть у програних партіях ми боролися до кінця. Зустрічалися рівні за силою команди, а за таких умов результат угадати дуже важко.

— А як стосовно матчу з латвійським «Лазе–Р»? Чи вдасться відіграти в Ризі домашні 2:3?

— Побачимо (гра у столиці Латвії відбудеться завтра). Принаймні ми зробимо все можливе, аби пройти їх. Сказати, що рижани нас чимось особливо здивували, я не можу. Ми очікували, що гості гратимуть добре. Це низькоросла команда, яка вдало грає внизу, тоді як наші гравці переважають у зрості. Ми мали протиставити суперникові загальнокомандну гру, агресивніше діяти при подачах, упевненіше — на прийомах. Спробуємо тепер зробити це на виїзді.

— Чи можна пояснити поразку певним хвилюванням — все–таки повернення в єврокубки?

— У нас зараз виступають доволі досвідчені гравці. Є такі, що неодноразово виступали в подібних турнірах. Середній вік гравців — 28 років. Тому я не хотів би списувати негативний результат на мандраж.

«У Києві мене все влаштовує»

— Хто із суперників у внутрішньому чемпіонаті може «вистрелити» у цьогорічному розиграші?

— Передусім це харківський «Ло­комотив» і черкаський «Імпекс­агроспорт». Не можна забувати про красноперекопську «Кримсоду» та чернівецький «Будівельник». За­галом доволі передбачуваними з команд суперліги тільки є харківська «Юр.академія» та ужгородське «Закарпаття». Інші ж команди можуть здивувати, і до матчів із ними треба готуватися серйозно.

— Які зміни сталися в команді по закінченні сезону?

— Маємо чотирьох новачків. Із «Кримсоди» прийшли Володимир Лісобей та зв’язуючий Юрій Во­робей. Із «Юр.академії» — Сергій Се­реда, також тепер за нас виступатиме колишній гравець харківського «Локомотива» Віталій Кіктєв. А залишив команду тільки Юрій Гладир.

— Це молодь чи вже досвідчені виконавці?

— Вони не молоді, в нашому розумінні, хлопці, їм не 20–22 роки. У Кіктєва є досвід виступів за кордоном, Середа виступає за збірну України, а кримчани вже чимало пограли у внутрішньому українському чемпіонаті.

— Скільки ще гравців вашого клубу виступають за національну збірну?

— На даний момент це діагональний Костянтин Бакун, ліберо Денис Зуй, Дмитро Бабков і вже згаданий Середа, який грає на позиції зв’язуючого.

— Свого часу вас кликали продовжити тренерську кар’єру до Росії — в Калінінград. Ви обрали Київ. Після перемоги в чемпіонаті не надходило нових пропозицій змінити прописку?

— Київський «Локомотив» зараз відповідає моїм вимогам та цілям, які я бачу і ставлю у своїй кар’єрі.

— А як стосовно гравців? Не переманюють у заможніші клуби?

— Це факт, переманюють. Для прикладу, на останньому турнірі в Білорусі деякі наші гравці зацікавили представників клубів–лідерів російської волейбольної ліги.

— Як же вдається утримати спортсмена від спокуси заробляти більше?

— Тут треба брати ширше й говорити не лише про «Локомотив», а про весь український волейбол і державну підтримку волейболу загалом. Звісно, втримати людину в команді за умов, що десь їй пропонують удвічі більші гроші, дуже важко.

«У Києві немає волейбольного залу європейського рівня»

— Минулого року матчі вашої команди транслювали канали «Спорт–1» та ТРК «Київ». Зацікавлення України волейболом потроху відроджується?

— Популярність волейболу, як і інших видів спорту, за винятком футболу, залежить від ставлення дер­жави до нього. Поки воно не зміниться, як це трапилось у Росії чи Польщі, у клубів не буде грошей.

— Але ж у держави зайвих грошей теж немає, і не тільки на спорт.

— Зате є люди, які мають ці кошти і можуть вкласти у розвиток спорту. Але їх треба зацікавлювати якимись пільгами чи зміною оподаткування. Потім з’являться і молоді спортсмени, і спорт вийде на новий рівень. Будуть і вболівальники, і трансляції. А поки цього не трапиться, клуби житимуть від спонсора до спонсора. Це не вихід, коли з’являється одна команда, а зникає інша.

— Як зараз у «Локомотива» справи з домашнім залом? Першу гру в єврокубках ви взагалі провели в Черкасах.

— Це проблема, і нас не може влаштовувати, що матчі на міжнародній арені ми проводимо в чужому місті на незнайомому майданчику. Знаю, що наше керівництво докладає максимальних зусиль, аби якось вийти з цієї ситуації. Як сталося, що у величезному місті — Києві — не знайшлося відповідного залу? Це ще одне свідчення зацікавленості керівництва нашої країни спортом...

— А де проводите домашні ігри чемпіонату України?

— Минулого сезону грали в залі інституту фізкультури, тепер переїхали в менший за розмірами спортивний комплекс «Сокіл». Поки будемо виступати тут.

— А які плани на новий сезон? Плануєте повторити попередній успіх?

— Перед командою стоять максимальні цілі. Тренерський штаб дотримується позиції, на якій стояв і минулого року: необхідно налаштовуватись і перемагати в кожній грі, незалежно від суперника.