У сфері мікрокредитування є приємна новина — в Україні з'явився банк, який надає позику без застави. Отож новина, можна сказати, просто неймовірна. Йдеться про новий банківський продукт, запропонований наприкінці минулого року і вже оцінений клієнтами. Позика надається протягом доби терміном на рік. Таких щасливчиків знайшлося аж 1200 осіб. Особливо моторними виявилися дрібні підприємці з Одеси, які працюють на ринку консервованих харчових продуктів та одягу.
Крім того, з-поміж нових продуктів, які, поза сумнівом, обіцяють цьому банку розширити клієнтуру, є платіжні картки з можливістю овердрафта для приватних осіб. Іншими словами, йдеться про форму короткострокового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунку клієнта понад залишок на рахунку. Тобто таким чином на рахунку клієнта утворюється дебетове сальдо. І в першому , і в другому випадку йдеться про Прокредитбанк. Але про все по порядку.
Застава завжди була каменем спотикання між потенційним позичальником і кредитором. Згадаймо добре «пропіарений» свого часу Німецько-український фонд (НУФ). Він чи не вперше на українських теренах поставив на меті мікрокредитування вітчизняних підприємців, які починали з нуля. Проте і цей фонд, що виник з благословіння урядів обох країн, зрештою, свято дотримувався головної заповіді будь-якої фінансово-кредитної установи — вимагати надання високоліквідної застави у позичальника. З часом фонд втратив свою унікальність, тим паче що подібні послуги на ринку кредитування почали надавати аж п'ять банків. Нещодавно з достовірного джерела стало відомо про намір НУФ продати свою частку акцій у Прокредитбанку (нова назва Мікрофінансового банку, чиїми засновниками, як відомо, є знанi міжнародні фінансові інституції).
Отож НУФ відчув дискомфорт , перебуваючи в одній компанії з Євробанком реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародною фінансовою корпорацією (група Світового банку), американським фондом WNISEF, німецькою «Кредитною установою для відбудови» (Kreditanstalt fuer Wiederaufbau) та міжнародною організацією IMI AG. Півроку після того, як банк «узяв нове прізвище», стало зрозуміло, що це не якась випадковість. Зміна бренду завжди є сигналом, що боротьба ідей у банку увінчалася перемогою нової концепція. Так воно й було насправді. Прокредитбанк, починаючи з середини минулого року, вийшов за межі мікрокредитування і розширив спектр послуг. Це означає, що поряд із кредитуванням малого і середнього бізнесу він готовий запропонувати депозитні продукти і послуги, спрямовані на повноцінний сервіс як для своїх традиційних клієнтів, так і для населення у цілому.
Нові підходи спрацювали досить швидко: вже наприкінці року Прокредитбанк пережив кредитний бум. Його очікували, тим більше що банк наблизився до клієнтів завдяки своїй розгалуженій всією країною мережі. Експансія в «глибинку», аж до міст на кшталт Горлівки і Краматорська, дала свої сходи. Наприкінці минулого року кредитний портфель Прокредитбанку становив 13 тисяч поточних бізнесових позик на загальну суму 60 мільйонів доларів. Секретів свого успіху він не видає, а лише устами своїх менеджерів нагадує, що просто потрібно дуже добре знати свого клієнта, підтримувати з ним постійний зв'язок і намагатися зрозуміти його бізнес.
Спостерігачі звертають увагу на те, що на третьому році свого існування банк «пішов у народ» за депозитами так само, як і решта. Поясненення цій політиці дала одна з керівників банку: «Якщо ми не завоюємо в такий спосіб довіру населення, то завжди залежатимемо від міжнародних фінансових інститутів, а їх ресурси не такі вже й дешеві — під 4-5 відсотків річних, до того додаються й інші витрати, без яких у цьому випадку не обійтися. Хоча ресурси населення коштують набагато дорожче, ми спроможні навзаєм запропонувати йому якісніші й різноманітніші продукти, порівняно з тим, що є в інших банках».
Отож вартісність ресурсу, який надає населення, Прокредитбанк готовий «відбити» завдячуючи новим привабливим послугам, які розраховано насамперед на вже знайомих клієнтів. Банк ніби утримує їх за руку, вмовляючи не віддалятися і пропонуючи вважати себе хіба що не «другом сім'ї». До речі, свідченням безпрограшності такої політики може послужити бізнесова історія одного киянина, який став клієнтом Прокредитбанку позаминулого року, — Геннадія Шмандерса. До цього він десять років прожив у Австрії, звідки привіз європейську технологію зберігання і постачання високоякісного хліба. Тут він «розкрутив» бренд, працюючи під торговою маркою «Віденські булочки». А позики банку допомогли йому розширити свій бізнес, після чого пекар і взагалі перевів сюди все розрахунково-касове обслуговування підприємства.