До проведення наступного чемпіонату Європи з футболу лишаються лічені роки. Місяць тому господарями Євро–2012 — Україною й Польщею — було створено одинадцять робочих груп співпраці в різних сферах, тож підготовка до проведення чемпіонату закипіла з новою силою. Втім не стадіонами, аеропортами та готелями єдиними. Украй важливим завданням для організаторів масових заходів такого рангу є громадська безпека під час футбольних змагань. І лише запевнень міліцейського керівництва, мовляв, ми хоч зараз готові забезпечити порядок на матчі, замало. Тим паче що на пам’ять приходять свіжі приклади побиття фанатів тих чи інших вітчизняних клубів бійцями рідного «Беркута». Замало й відносної готовності бійців внутрішніх військ, яку вважають ледь не зразковою.
Під час нещодавнього знайомства автора з досвідом польської поліції в рамках міжнародного медіа–проекту «Партнерство задля демократії», що проходив у Вищій школі права й адміністрації Перемишль — Жешув, стало зрозумілим, чого саме не вистачає українським правоохоронцям, які несуть службу на стадіонах. Ідеться про три складові: адаптоване до європейських норм законодавство в площині масових заходів, злам «совкової» свідомості міліціонера — замість реакції кийком по факту правопорушення, робота на його запобігання, а звідси недалеко і до третього чинника — високої довіри суспільства до міліції, співробітники якої, у свою чергу, отримують гідну зарплатню. Коли ті ж фанати бачитимуть у людині в погонах не проблему і перешкоду, а помічника — конфліктних ситуацій у секторах уболівальників стане менше.