Досвід попередніх позачергових виборів народних депутатів показав, що, зважаючи на стислі терміни проведення кампанії та низку суперечливих норм у виборчому законодавстві, ще й в умовах жорсткого політичного протистояння, організувати такі вибори належним чином доволі складно.
Однак у випадку теперішніх виборів є дві головні проблеми. Перша — це фінансування. Центральна виборча комісія порахувала, що для проведення виборів необхідно близько 415 мільйонів гривень. Це цілком достатня сума, і ці кошти присутні в резервному фонді Держбюджету. Але для того, щоб їх спрямувати на виборчу кампанію, необхідні рішення Верховної Ради і відповідна постанова Кабміну. Втім на початкових етапах кампанії Центрвиборчком може попрацювати і «в борг», маючи тверді гарантії того, що гроші будуть перераховані.
Інша проблема — це закон про державний реєстр виборців, відповідно до якого після 1 жовтня 2007 року всі вибори в Україні мають проводитися з використанням такого реєстру, який досі несформований. І за два місяці сформувати його нереально. Відтак мають бути внесені відповідні зміни до закону про держреєстр, і вибори слід проводити за звичними списками виборців, попри їх недосконалість.
Також певні непорозуміння можуть виникнути під час формування виборчих комісій. Перед попередніми достроковими виборами в закон були внесені зміни, які передбачали рівне представництво в комісіях влади й опозиції. В існуючій політичній ситуації з’ясувати, хто є влада, а хто опозиція, доволі проблематично.
Отож для виділення коштів і змін законодавства необхідні рішення парламенту, який втрачає свої повноваження, щойно указ Президента буде оприлюднений у друкованих ЗМІ. Тому Президент і не легітимізував свій акт цілком уже 9 жовтня. Якщо ж парламентарії не поспішатимуть приймати рішення щодо виборів ще хоча б тиждень, то можливий інший указ Президента, де дата виборів буде перенесена на пізніший термін.
У ситуації, коли виборча кампанія буде стрімкою і не до кінця регульованою законодавчо, дуже багато залежить від ЦВК. Однак досвід попередніх виборів показав, що комісія часто не справлялася зі своїми повноваженнями — через політичне протистояння робота ЦВК нерідко була заблокована, приймалися необґрунтовані рішення, які потім скасовували в судовому порядку, виборчкоми нижчого рівня не забезпечували відповідною консультативною допомогою.
Хочеться сподіватися, що зараз члени ЦВК відмовляться від власних політичних уподобань і мобілізують всі свої сили на належну організацію виборів.