Людина, яка кинула виклик догмі

Нобелівськими лауреатами з медицини та фізіології названі німець Гаральд цур Хаузен за відкриття зв’язку між вірусом папіломи людини і раком шийки матки та двоє французьких учених — Франсуаза Барре–Сінуссі та Люк Монтаньє за відкриття вірусу імунодефіциту людини. Це лише сухе інформаційне повідомлення. Що принесуть ці відкриття людству?

Людина, яка спростовує догми

Гаральд цур Хаузен народився 1936 року. Докторську дисертацію з медицини захистив у Дюссельдорфському університеті. Впродовж багатьох років був директором Німецького центру досліджень раку в місті Гейдельберг. На цей час професор цур Хаузенн — на пенсії.

1974 року він, усупереч існуючій на той час догмі, висунув припущення, що причиною раку шийки матки, хоча б у деяких випадках, є вірус людської папіломи, що сліди онкогенних вірусів можна знайти у ДНК пухлинних клітин, тому що ці клітини містять HPV (human papilloma virus — вірус папіломи людини). З допомогою генетичного аналізу ракових клітин цур Хаузен виділив ланки вірусної ДНК, які існували в цих клітинах у неактивному стані. Лише 1983 року пошуки вченого закінчилися успіхом. Йому вдалося виявити сліди вірусу HPV онкогенних типів 16 та 18 у 70 відсотках проб (біопсій), які були взяті у хворих пацієнток. Генетичний аналіз показав, що вірус папіломи є різнорідною родиною вірусів, лише частина з яких викликає рак. Це відкриття привело як до розуміння причин зараження вірусом, так і клітинних механізмів, завдяки яким віруси можуть викликати рак.

Нобелівський комітет у своєму обґрунтуванні нагороди звернув особливу увагу на те, що німецький вчений мав мужність піти проти пануючих у 70–х роках у науковому та медочному середовищах теорій щодо механізмів виникнення раку. Пануюча на той час догма заперечувала участь вірусів у розвитку цього страшного захворювання. Гаральд цур Хаузен ризикував своєю репутацією і кар’єрою, впродовж майже десяти років протиставляючи свою позицію «загальноприйнятій». Але виявилося, що істина не завжди на боці більшості.

Головним практичним наслідком робіт цур Хаузена стала поява масових профілактичних програм вакцинації проти вірусу папіломи людини. Вони в 95 відсотках випадків допомагають попередити цю важку хворобу. Досягнення вченого важко переоцінити, оскільки рак шийки матки є другою за поширенням онкологічною хворобою серед жінок. Щороку він уражує 500 тисяч жінок у світі. Кожні дві хвилини ця хвороба забирає життя однієї мешканки нашої планети, 273 тисячі — щороку.

«Я не сподівався отримати «Нобеля», хоча, природно, інколи думав про це, бо знав, що мене часто висували як кандидата» — сказав Гаральд цур Хаузен в інтерв’ю агенції «Ассошіейтед прес». Міністр освіти та наукових досліджень Німеччини Анетта Шаван назвала виокремлення цур Хаузена переломним моментом для німецької науки.

Тепер вірус людської папіломи знаходять у 99,7 відсотка жінок, яким діагностують рак шийки матки. На додаток, цей вірус виявлено також в осіб, хворих на рак матки, ротової порожнини та інших типів. Більше п’яти відсотків захворювань на рак у світі пов’язані з вірусом людської папіломи. Він передається головним чином статевим шляхом і присутній в організмах 50—80 відсотків населення планети. Але не варто перебільшувати фактор ризику, бо на цей час виявлено вже більше 100 типів HPV, 40 з яких розташовані у статевих органах, але лише 15 із них можуть викликати рак шийки матки.

Недовіра наукового світу до висновків німецького вченого за інерцією тривала ще кілька років після того, як він надав незаперечні докази зв’язку між HPV та раком шийки матки. Тому й великі фармацевтичні фірми так довго зволікали з виходом на ринок першої вакцини проти раку. Вона з’явилася на ринку лише в 2005 році. Фармацевти мотивували зволікання тим, що така вакцина не поверне коштів, витрачених на її розробку. Але почин зроблено. Гаральд цур Хаузен ще минулого року повідомив, що наступними можуть бути вакцини проти раку шлунка, який значною мірою викликають бактерії типу Helicobacter pylori, та раку печінки, причиною якого є гепатит С. Можливі й локальні застосування вакцини. Наприклад, в Єгипті поширений рак сечового міхура, який викликають місцеві паразити. Учений вважає, що вже зараз можна випускати вакцини проти 20 відсотків видів раку. Він вважає, що в майбутньому деякі види раку можна буде лікувати, але переконаний, що ставку потрібно робити не на лікування, а на профілактику через щеплення.

На цей час вакцинацію дівчаток–підлітків проти HPV здійснюють у багатьох країнах Європи та в Ізраїлі.

Вони першими побачили СНІД

Франсуаза Барре–Сінуссі народилася 1947 року у Франції. Докторську дисертацію з вірусології захистила в Інституті Пастера в Парижі, в якому працює до цього часу. Є професором та директором підрозділу регуляторних та ретровірусних інфекцій. Барре–Сінуссі стала восьмою жінкою в історії, яка відзначена Нобелівською премією з медицини та фізіології.

Люк Монтаньє народився 1932 року у Франції. До виходу на пенсію багато років був директором Світового фонду досліджень та попередження СНІДу, який розташований у Парижі.

Ці двоє вчених першими виділили вірус імунодефіциту людини — ВІЛ, виявивши ретровірус, який активно розмножується у збільшених лімфатичних вузлах хворих на ранній стадії СНІДу. Барре–Сінуссі та Монтаньє описали морфологічні, біохімічні та імунологічні властивості вірусу та виявили, що його імунодепресантна дія пов’язана з надзвичайно активним розмноженням у лімфоцитах і викликаних цим пошкодженням вказаних клітин. Саме завдяки цій роботі стала зрозумілою біологія захворювання і розпочалися пошуки шляхів його лікування.

Оголошення прізвищ цьогорічних лауреатів із медицини та фізіології супроводжувалося невеликим скандалом. Він випливає з багаторічної суперечки стосовно того, хто може називатися першовідкривачем вірусу імунодефіциту людини. На цю честь претендує також американець, професор Роберт Галло. Наукові групи двох відзначених нагородою французів та професора Галло у 80–х роках співпрацювали, зокрема обмінювалися інформацією та дослідницькими препаратами. Але такий обмін ускладнювався тим, що в ті часи ще не було інтернету, тому співпраця була короткотривалою. Якби не суперечка між французами та американцями стосовно права називатися першим, то Нобелівську премію за відкриття вірусу ВІЛ було б вручено значно раніше. Після оголошення першості французів Галло також сказав своє слово. Він заявив, що дуже розчарований, що не ввійшов до грона лауреатів. Але Нобелівську премію не можна призначати більше ніж трьом особам.

Люк Монтаньє в одному з перших інтерв’ю після оголошення його лауреатом Нобелівської премії з медицини, яке він дав британській газеті «Дейлі телеграф», заявив, що «терапевтичну вакцину» проти СНІДу буде отримано впродовж найближчих чотирьох років.