Торгувати не можна відкласти

      Поживши два роки за новим Земельним кодексом і зафіксувавши купу законодавчих недоречностей, у Державному комітеті земельних ресурсів вирішили, що час кодекс змінювати не спорадичними уточненнями і поправками, а шліфувати капітально. Робоча версія удосконалення основного земельного закону була готова вже напередодні Нового року. Зараз проект змін, який стосується 110 статей, а також Прикінцевих і Перехідних положень, перебуває на узгодженні в Кабінеті Міністрів. Їх схвалення у Верховній Раді стане черговим кроком у земельній реформі й наблизить уряд до головної мети цього року — початку продажу земель сільськогосподарського призначення, який, за чинним законодавством, стартує з 1 січня 2005 року.

      Держкомземівські зміни є певною відповіддю депутатам, які ініціюють мораторій на продаж сільгоспземель. Зокрема  комуністи на чолі зі своїм лідером Петром Симоненком і екс-міністром сільського господарства УРСР Олександром Ткаченком традиційно пропонують «заморозити» торгівлю ріллею для фермерів і пайовиків усерйоз і надовго — до 1 січня 2015 року. Поміркованіші соціалісти відзначилися законопроектом депутата Миколи Рудьковського, який запропонував продовжити мораторій до 1 січня 2010 року. Проте, як уже повідомляла «УМ», профільний комітет підтримав ініціативу свого голови -«нашоукраїнця» Івана Томича, який разом із Віктором Ющенком та Іваном Васюником вважає, що утриматися від купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення варто тільки протягом двох років — до 1 січня 2007-го. Як пояснює Віктор Ющенко, доти, доки в країні не зміниться влада, здатна забезпечити прозорий і чесний ринок земель.         Пропозиції парламентаріїв «пригальмувати» торгівлю «основним національним багатством», продиктовані чи то справжньою турботою про трудящих, чи то передвиборчою кон'юнктурою, наче пробудили із затяжної сплячки виконавчу владу. Після дворічної мовчанки там знову інтенсивно заговорили про земельну реформу, яка навіть потрапила в пріоритети аграрного блоку Кабінету Міністрів. Власне, земля й була в пріоритетах-2005 вхожих до будівель на Грушевського та Банковій бізнесових кіл, які вже неодноразово поділили і переділили між собою інші сегменти української економіки. Але не так відкрито. Тепер таємне стало явним завданням для Держкомзему, уряду, Національного банку та парламентської «більшості» забезпечити, як каже віце-прем'єр Іван Кириленко, «капіталізацію землі», тобто беззбійний запуск сільгоспугідь у повноцінний обіг на основі купівлі-продажу «згідно з графіком». Зміни до Земельного кодексу якраз і є одним із його пунктів.

      Не відомо, чи пристануть на думку Держкомзему решта урядовців та парламентарії, але з можливості поторгувати гектарами тут вирішили витягти для себе максимум користі. Усі повноваження щодо управління землями державної власності, в тому числі забезпечення купівлі-продажу, оренди, постійного користування, вони пропонують надати центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто своїй структурі. Так само «земельники» мріють перебрати на себе повністю функції з державної реєстрації земельних ділянок, об'єктів нерухомого майна і прав на них.

      Органам місцевого самоврядування пропонують повернути роль головного розпорядника ділянками комунальної власності. Зокрема  передбачено, що тільки сільські, селищні й міські ради керуватимуть землями територіальних громад.

      Як пишуть у проекті пояснювальної записки автори, принципово змінюється порядок вилучення і надання земельних ділянок державної і комунальної власності. Вони обіцяють позбавити людей тягаря здійснювати кілька десятків погоджень документів у чиновників, сплачувати офіційно та іншим способом непомірні кошти за висновки, що є службовими обов'язками цих осіб.

      Паралельно планують посилити відповідальність за наслідки господарювання на землі, а також гарантії кредиторам. Зокрема, якщо зміни підтримають, то позичальники (щоправда, лише недержавних підприємств) матимуть першочергове право отримати борг землею. Другими після кредиторів на ділянки зможуть претендувати сусіди, вояки та переселенці. У змінах сказано, що переважним правом придбати землю користуватимуться «приватні сільськогосподарські підприємства, розташовані у безпосередній близькості до цих ділянок», а також «особи, які ведуть фермерське і особисте селянське господарство або мають на це право, військовослужбовці, звільнені в запас, переселенці та біженці, міграція яких обумовлена стихійними явищами, соціальною чи економічною ситуацією і які набули статус громадянина України». Звичайно, якщо в них будуть на все це гроші.

      Інші принципові пункти змін стосуються підготовки до масштабної купівлі-продажу земель. Схоже, «держкомземівцям» не дуже подобається, що безплатна приватизація триває вічно, тому вони вирішили законодавчо обмежити її — 1 січня 2005 року. Додавши: «У разі невитребування громадянами (їхніми спадкоємцями) сертифікатів на земельну частку (пай) або нереалізації права на земельну частку (пай) до 1 січня 2005 року ці землі повертаються у державну власність».

      Натомість бажаючі розширити угіддя матимуть таку змогу. Якщо сьогодні одна людина чи юридична структура офіційно не може володіти більше, ніж 100 гектарами, то тепер максимальну площу «в одні руки» планують збільшити до 400—600 гектарів. Тут же держава обіцяє відстежувати і страхувати власників від недобросовісних угод, пов'язаних з укладанням договорів купівлі-продажу землі за зниженими цінами. У змінах сказано, що переважне право на придбання таких ділянок матиме держава або територіальна громада за такими ж (тобто мінімальними) цінами. А Держкомзем собі подумує, чи не створити спеціальний орган, який від імені держави скуповуватиме дрібні й дешеві ділянки, формуватиме з них більші масиви і перепродуватиме — на стадії первинного переділу земельного ринку такі оборудки стають неабияк вигідними.

      Тим часом сотні селян, яких у ході приватизації незаконно «викинули» зі списків пайовиків (що підтвердив суд), можливо, отримають від держави компенсацію  і зможуть придбати собі землю в іншому місці. Принаймні такі виплати передбачені у пропозиціях Держкомзему, однак не відомо, чи доживе цей корисний пункт до того, щоб набрати чинності.

      Окрім усього, «земельники» пропонують створити Державний земельний (іпотечний) банк і провести державну інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, незалежно від форм власності чи господарювання.

      Отже, багато з цих змін можна вважати справді корисними і потрібними. Але на найголовніше питання відповіді в заявлених позиціях так і немає — яким чином держава урівнюватиме в правах на землю бідних селян, які не мають за що її купити, і багатих бізнесменів, якщо ті схочуть закупити сільгоспугіддя за будь-якою ціною. А значить, бажаного контраргументу на продовження мораторію від уряду парламентарії так і не почули. Хоча доля ринку землі цілком і повністю перебуває у їхніх, депутатських, руках.

Довідка «УМ»

      У процесі земельної реформи розпайовано 27 мільйонів гектарів землі з майже 42 мільйонів га сільгосппризначення. Сертифікати на право приватної власності на землю одержали 6,9 мільйона колишніх колгоспників. 3,6 мільйона з них (або 52 відсотки) оформили державні акти на приватну власність на землю.

      Усього в Україні 60,3 мільйона гектарів землі.