Рецидив «федерастії»

Коли чарівна наша Прем’єрка ділилася планами ліквідувати обласні адміністрації й дозволити радам створювати власні виконкоми — при повній їхній фінансовій самостійності, авторові цих рядків хотілося в екран кричати: «Юліє Володимирівно! Схаменіться!!» Утім є надія: здоровий інстинкт владолюбства все ж утримає леді Ю. від хибного кроку. Одна справа сказати щось дошкульне для Президента, і зовсім інша — позбавити себе останніх важелів упливу на регіональних «феодалів».

На дні

«Безбашенне» плем’я луганських «комсомольців», що міцно «осідлали» владу в області, органічно не здатне до будь–якого соціально–економічного, як тепер кажуть, «креативу». От проникливо розповідати про злочини «фашистсько–помаранчевого» режиму і про те, яке світле майбутнє настане після його усунення, — це скільки завгодно. Одна біда — народ подібними балачками складно нагодувати.

Історична довідка. Саме Луганська облрада першою (в листопаді 2004 року) спробувала самочинно утворити облвиконком. Як наслідок, мешканці області з таким темпераментом кинулися «вичищати» власні банківські рахунки і полиці промтоварних магазинів, що аж вулицю Інститутську струсонуло. Добре, тоді на господарстві залишалися двоє молодих, грамотних та амбітних заступників голови НБУ. А якби «донецькі» за два роки посадили на Нацбанк когось зі своїх?..

А до тих вікопомних подій кучмівська облдержадміністрація в Луганську жила душа в душу із прокучмівською ж облрадою. Ну і? Після першої ж «п’ятирічки» хазяйнування цього «тандему» сам Кучма й констатував: область–тандем опустив на останнє(!), 27–ме, місце — з 27 регіонів України. Натомість, коли адміністрацію очолювала людина, що комсомольців дратувала, Луганщина автоматично піднімалася до середини рейтингу. Принцип розділення владних повноважень спрацьовує й на «повітовому» рівні. Перевірено практикою.

Черговим підтвердженням тези про недієздатність луганських «комсомольців» стала остання, 24–та, сесія обласної ради. Розпорядження голови про її проведення обіцяло розгляд усього трьох суто економічних питань, зокрема про підсумки роботи в першому півріччі. Натомість основним «продуктом», виданим депутатами, стали, як завжди, заяви, звернення та «відкриті листи», які реальних потреб населення області стосуються вельми опосередковано. І, як завжди: що там сесія вирішила щодо підсумків першого півріччя бюджету; які зміни внесені в обласний бюджет — офіційні видання облради забули повідомити. Зате текст «Відкритого листа» — ось він, на офіційному сайті ради. Читайте, заздріть...

Те, що лист «відкритий», зовсім не говорить про відкритість керманичів Луганської обласної ради. Хоча, між іншим, стаття 4 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» наївно стверджує, буцімто це саме самоврядування «здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності» й таке інше. Щас! На сторінках облрадівських видань ви не знайдете навіть детального розпису обласного бюджету на поточний рік. Воно й зрозуміло: собі, коханому, керівництво ради виділило на утримання майже 27 мільйонів на 2008 рік. Суму, що дорівнює річному фінансуванню усіх (!) бібліотек, музеїв, філармоній та музичних закладів регіону (принаймні тих, що перебувають на утриманні обласного бюджету).

«На принципах гласності»

Тут мушу сказати добре слово на адресу Віктора Миколайовича Тихонова: той якось обходився утричі меншим апаратом, ніж його наступник Валерій Голенко. Та й заступник у нього був один (власне, Голенко), а тепер у голови облради — два заступники. Хоча вищезгаданий закон це слово щодо обласних та районних рад використовує винятково в однині. Навіщо Валерієві Миколайовичу знадобилося так різко — майже до сотні — роздувати кількість підлеглих, він відмовляється пояснювати. Набагато охочіше він роз’яснює населенню антинародну сутність «помаранчевого» режиму.

А тепер уявіть, що станеться в разі, коли Голенку із його кишеньковим виконкомом дозволять самостійно формувати обласний бюджет. Сьогодні його апетити бодай частково стримує Головне управління фінансів ОДА й розміри субвенцій, що надходять із Києва. До того ж слід узяти до уваги таку неприємну обставину. Попри постійні волання «біло–голубих» про те, що Донбас нібито годує Україну, та ж Луганщина тільки до обласного Пенсійного фонду недобирає на своїй території від чверті до третини коштів. Решту додає Київ. При тому, що в нього на утриманні традиційно перебувають пенсіонери військові, міліцейські, прокурорські... Власне, діючих прокурорів і міліціянтів теж Центр забезпечує. Плюс — глибоко дотаційна вугільна промисловість.

Щось підказує, якщо «комсомольцям», котрі отримають від Юлії Володимирівни свободу рук, доведеться вибирати між своїми інтересами та інтересами ветеранів — вибір буде зроблений не на користь останніх.

Для ілюстрації: торік на транспортні потреби госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної обласні депутати виділили аж 69 тис грн. Катайся — досхочу. Зате для голови облради лише на персональне авто не пошкодували 300 тисяч. Плюс 1,8 млн. — на поповнення облрадівської спецавтобази. Зрештою, воно й правильно: куди ще тим дідуганам перед смертю їздити?

Лист у нікуди

Однак повернемося до останньої сесії. У той день начальниця луганського ЖКГ повідомила, що місто може вчасно не розпочати опалювальний сезон. Не дозволять борги в 168 млн. грн. Депутатів облради це не зачепило. У них проблеми «глобальні». Скажімо, головна луганська «вітренківка» запропонувала припинити відрахування до держбюджету. У даному разі колеги екзальтовану товаришку не підтримали, але ж ніхто й не покрутив пальцем біля скроні! Слушна пропозиція, але — не на часі: раптом «нагорі» витанцюється коаліція ПРіБЮТ...

Плідним видається рішення змінити положення про почесного громадянина Луганщини. Відтепер на фасадах будинків, де почесні громадяни живуть або працюють, вивішуватимуть меморіальні дошки. Отже, скоро на секретаріаті Президента має з’явитися дошка: «Тут працював видатний син Луганської області Л. Д. Кучма». Чи — «батько»?

Значну частку дорогоцінного сесійного часу було витрачено на захист вільного розповсюдження кремлівської пропаганди на наших теренах. Депутати навіть наважилися потурбувати Генпрокурора проханням розібратися, чому це Нацрада з питань телебачення та радіомовлення забороняє кабельним мережам транслювати телеканали сусідньої держави. Хоча буквально напередодні Нацрада достатньо чітко пояснила: йдеться не про заборону, а про приведення іноземного телепродукту у відповідність до вимог ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Друкують же іноземні виробники інструкції на упаковці українською — і ніхто з цього приводу не бунтує...

Та, звичайно, найбільш «ударним» став отой самий «Відкритий лист». Не аби до кого — до суверенного носія влади в Україні — українського народу. Ну і до нардепів заразом. Щоб два рази не надсилати. Детально викладати зміст цієї колективної маячні без шкоди для психічного здоров’я читача я не наважуюся; кого вона зацікавить, шукайте на сайті www.oblrada.lg.ua. Хоча... Щось подібне ми вже чули–перечули від цих хлопів, починаючи з часів президентської кампанії 2004–го. Психіатрів має зацікавити феномен... Ще під час виборчої війни з Ющенком у 2004–му його... «опоненти» приписували йому абсолютно дикі гасла. Щось на кшталт колючого дроту, яким нібито «помаранчеві» збиралися прикрасити Донбас. По периметру (благо, майже суцільна монополія на ЗМІ дозволяла це робити без остраху бути викритими). Ну, збрехали, й збрехали — така вже «совкова» порода. Але тепер, виявляється, вони власної брехні лякаються як реальної загрози. І вірять у скорий «військовий переворот» (який самі ж висмоктали з не зовсім чистих пальців і запустили в медіа–обіг), «репресії» тощо.

Що особливо засмучує, так це безграмотність луганських «обранців», хоча серед них є навіть одна докторка російської філології (текст написаний російською). Оцініть твердження, буцімто криза, «яка була породжена... діями «оранжевої» верхівки, отримала свій глобальний розвиток і сьогодні впритул підвела країну й суспільство до масштабного громадянського конфлікту». Мені як патріотові приємно, що штемповані україножери зводять мою Батьківщину на рівень всесвітнього чинника. Але ж «глобальний» характер суто внутрішніх міжпартійних чвар в окремо взятій державі — це перебір. Що ж до «громадянського конфлікту» — тут, як то кажуть, «не дождетесь».

От якщо подивитися на нинішній рівень електоральної підтримки цього угруповання в регіоні після всіх їхніх витівок (одна афера з передачею в офшор всієї системи водозабезпечення області чого варта) — тоді стає зрозумілим підґрунтя «комсомольської» істерії. Перспектива розпрощатися з владними кріслами для осіб, які нічого іншого, крім писати «листи», не вміють, дійсно сприймається як глобальна катастрофа.

...Пофантазувавши на тему «Віктор Ющенко і військовий переворот», депутати нарешті запропонували «рецепт» подолання кризи: «прийшов час говорити не про ОСОБИСТІ, а про РЕГІОНАЛЬНІ домовленості».

Ідеться про улюблену тему головного вітчизняного сепаратиста Тихонова, який спить і марить посадою голови «верхньої» палати українського парламенту. Гірше, що нею він марить ще й наяву. Мало того. З якогось дива Тихонову і Ко спало на думку, буцімто цього вимагає вірнопіддане населення удільного князівства. Так просто й пишуть у фіналі послання: «Вважаємо, що від Верховної Ради треба вимагати — саме вимагати — негайного завершення політреформи. І вимога наша ґрунтується на волі наших виборців, які і є чималою частиною того самого народу тієї самої України...»

Цікаво, чи дійде цей лист до Юлії Тимошенко? І якщо дійде — чи сподобається теза про «регіони» (себто тихонови та голенки в різних областях), котрі змовляються між собою без жодної її участі? Ще до того, як реалізовано її обіцянку дозволити цим товаришам утворювати «виконавчі комітети».

Так, до слова: ніхто у виборців Луганщини не питав, чи хочуть вони животіти в удільному князівстві феодала Тихонова. Навіть у вигляді соцопитування. Бо відповідь — очевидна.