Карпа у своїй сексуальності впевнена на всі сто. (Фото автора.)
Коли затійники літературних розваг брати Капранови отримали всі бюлетені з вересневих виборів секс–символа сучасної української літератури шляхом анонімного голосування, розгубилися. Люди голосували по–різному і як такого лідера не було. Когось спокусила приваблива зовнішність, когось еротичні романи, а хтось повівся на тонке розуміння психології кохання. «Щоб нікого не образити, ми не називаємо лідерів. Оголошуємо трьох лідерів серед жінок і серед чоловіків. Інтелігентна, стримана, впевнена в собі Марія Матіос привабила загадковістю та жіночністю і довела, що поєднання жінки та високої літератури може бути по–справжньому сексуальним. Гламур у поєднанні з епатажем зробили свою справу на користь Ірени Карпи. Здається, серед усіх учасників лише вона була впевнена в перемозі. Виборців заінтригували приховані під привабливою зовнішністю таємничість і непередбачуваність Лариси Денисенко. Серед чоловіків у лідери потрапив художник і письменник Лесь Подерв’янський, провокативний Юрій Винничук і Дмитро Лазуткін, який усього на кілька голосів випередив Любка Дереша», — підбили підсумки брати Капранови.
Ірена Карпа каже, що для неї це визнання нічого не значить. Вона й так знає, що є секс–символом, а сертифікат тому тільки чергове підтвердження. «Мені у списку не вистачало Софійки Андрухович, серед чоловіків я вписала Володимира Єшкілєва. Як на мене, у нього найкраще описується секс», — зазначає Карпа після перемоги.
Виникає підозра до притаманної спортсменам спритності й лідерства у списку чоловіків–письменників Дмитра Лазуткіна. «Я не голосував за себе, вписав Артема Полежаку. У списку мені хотілося бачити Сашка Ушкалова і Богдана–Олега Горобчука. Але якщо б я складав ті списки, то не знав би, кого маю викинути з уже кандидатів. Мав бути ліміт — десять претендентів, — каже Дмитро. — Я не носитиму сертифікат секс–символа на шиї, але завжди пам’ятатиму, що він у мене є, і підтримуватиму цей статус».
«А я тепер можу під зверненнями до прокуратури підписуватися не тільки письменницею, а секс–символом», — сміється Марія Матіос.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
