Тема злого центру, який не дає регіонам грошей на розвиток, є однією з найулюбленіших у виступах луганських «муніципалів», які мало не поголовно належать до однієї відомої партії. Але коли гроші все ж надходять, вони виявляються для них... зайвими. Не скрізь і не завжди, але доволі часто, аби такий зручний міф розсіявся, як дим над донбаськими териконами.
«До кінця року всі субвенції, виділені Луганській області з держбюджету — на заходи з енергозбереження, соціально–економічного розвитку області й виконання загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово–комунального господарства, мають бути використані в повному обсязі!» — таку настанову дав керівникам міст і районів краю перший заступник голови Луганської обласної держадміністрації Юрій Ареф’єв. Свої слова він підкріпив дуже промовистими цифрами.
Наприклад, на заходи з енергозбереження в Державному бюджеті на 2008 рік Луганській області виділено 30,5 млн. грн. Понад половину цієї суми вже надійшло на місця, але не поспішають керівники міст та районів зберігати енергію — лише трохи більше 60 відсотків коштів, що надійшли, освоєні. Причому в містах, де проблема стоїть не так гостро, — в обласному центрі, в Сіверськодонецьку, Алчевську, Лисичанську, державні гроші вже працюють за призначенням. А от у «вбитих» горезвісною реструктуризацією шахтарських Кіровську та Брянську освоєння — відповідно, 0% і 4,28%. Ще в десяти містах та районах області цей показник становить менше 50%.
Начальник управління містобудування та архітектури обладміністрації Григорій Мазур повідомив сенсаційні цифри: із 42,7 млн. грн. субвенції на заходи з соціально–економічного розвитку області, що вже надійшли (загалом у держбюджеті передбачено 62,4 мільйона), освоєно лише сорок відсотків. Причому найактивніше освоюють кошти там, де менше проблем. Приблизно така ж ситуація спостерігається і з фінансуванням програми реформування ЖКГ, хоча тут закладений дещо інший механізм: до державних коштів місцева влада має додавати власне співфінансування. Очевидно, для того, аби не породжувати настрої утриманства, адже в деяких місцевих керівників вони досить поширені. Принаймні з 5,35 млн. грн. співфінансування поки що мобілізовано менше чверті — 1,13 мільйона.
Отож виникає питання: чи не зарано наші можновладці збираються дарувати регіонам фінансову та адміністративну самостійність? Тоді вже жодна комісія з центру не здатна буде вправити мізки місцевим князькам.