Друга мова — «випадкова»?

Поки виборці, які ще не втратили інтерес до політики, грають у тоталізатор на ймовірність утворення нової парламентської коаліції або оголошення дострокових виборів, де–факто утворена у ВР більшість у поті чола працює над новими законами. Наприкінці минулого сесійного тижня конституційною більшістю (голосами всіх фракцій, окрім «НУНС») у першому читанні був ухвалений закон про державну службу. Цей документ, судячи з висновку Головного науково–експертного управління парламенту, рясніє численними вадами. Однак увагу широкого загалу до нього привернула насамперед одна стаття — 21–ша. У ній міститься переліг вимог, яким повинні відповідати претенденти на державну службу. Окрім вищої освіти і знання законодавства, кожен охочий послужити державі Україна повинен обов’язково володіти державною і... російською мовами.

Російська — обов’язкова. Але вживати можна тільки українську

Попри негативний висновок профільного комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, який рекомендував парламенту відправити законопроект на доопрацювання як такий, що в багатьох позиціях суперечить Конституції і законодавству України, 361 нардеп постановив ухвалити його за основу.

Як зазначається у висновку Науково–експертного управління ВР, вимога володіння російською «фактично виходить з того, що органи державної влади України широко вживають російську мову при здійсненні своїх офіційних функцій. Однак, у ч. 1 статті 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова». На думку експертів, Основний закон «не дає жодних підстав для висновку, що поряд з українською у системі органів державної влади України (на всій території держави) має використовуватись російська або якась інша мова як обов’язковий офіційний або «робочий» засіб спілкування». З огляду на це, встановлення загальної кваліфікаційної вимоги щодо вільного володіння російською мовою особою, яка вступає на державну службу, «може бути розцінене як неконституційне».

Більше того, наділивши одну з мов національних меншин таким пріоритетним статусом, парламентарії фактично образили інші національні меншини. Адже, скажімо, у закарпатських угорців або кримських татар, які «компактно проживають» на відповідній території, значно більше підстав вимагати від місцевого чиновника знання своєї мови, ніж російської.

Можливо, розробники законопроекту сподівалися відвернути увагу від скандальної 21–ї статті «реверансом» у бік державної мови, який міститься у статті 9. Згідно з п. 4 цієї статті, державні службовці «зобов’язані користуватися державною мовою під час виконання службових обов’язків». Але, по–перше, в такому разі незрозуміло, чому претендент на посаду держслужбовця зобов’язаний знати ще й російську (можливо, тоді краще б уже англійську — ми ж нібито в Європу «інтегруємося»?). А по–друге, зазначають фахівці, цей припис узагалі недоречний, оскільки його можна витлумачити як імперативну вимогу щодо використання під час виконання службових обов’язків винятково державної мови. І тоді, навіть знаючи угорську, чиновник у прикордонному закарпатському селі не зможе відповісти нею людині, яка не тямить ні українською, ні тим паче російською...

БЮТ не винен, просто «не вчитався»

Окрім фракції Партії регіонів, чий лідер Віктор Янукович, власне, і є автором проекту, кнопки «за» натиснули всі комуністи, майже всі «литвинівці» та БЮТівці і навіть двоє «НУНСівців» — Олександр Омельченко та Кирило Куликов, які до ВР потрапили за квотою блоку Юрія Луценка «Народна самооборона». У Блоці Тимошенко, зокрема, голосували голова товариства «Просвіта», поет Павло Мовчан, ПРПісти Косів, Гринів, Філенко, львів’яни Гудима, Давимука, Курпіль... Не підтримали законопроект Андрій Шкіль, голова Національної спілки письменників Володимир Яворівський та письменник Віктор Таран.

Позиція «регіоналів» та комуністів подиву не викликає, оскільки ці дві сили взагалі давно й послідовно виступають за надання російській мові статусу другої державної. Мотиви Блоку Тимошенко також виглядають очевидними — напередодні президентських, а то й дострокових парламентських виборів цілком природним є прагнення сподобатися електорату за якомога ширшою територіальною ознакою. Проте самі БЮТівці наголошують: ніяких «таких» мотивів у них не було, й «одіозний» пункт вони побачили вже після того, як проголосували.

«У парламенті таке буває — не вчиталися, не вдивилися і проголосували, — пояснив «УМ» Володимир Яворівський. — Закон не головний, не політизований, тому, очевидно, просто ніхто не звернув на цей пункт уваги — не даремно ж навіть під час обговорення в залі ніхто про нього не згадав. Тому не треба шукати в цьому голосуванні того, чого немає — воно в жодному разі не свідчить про якісь поступки комусь абощо». Ті депутати від БЮТ, хто за закон про державну службу все ж не голосував, на думку Яворівського, «могли довідатися про щось в останній момент» (сам він перебував на похоронах письменника в Одесі, а колегам по фракції суворо наказав без дозволу його карткою не голосувати).

За словами пана Володимира, тепер, коли в БЮТ завдяки суспільному резонансу «вчиталися», за що голосували, фракція єдина в прагненні до другого читання обов’язково виключити з законопроекту резонансну норму про російську мову. «Інакше це б суперечило усім принципам Блоку Тимошенко!» — наголосив парламентарій.