— Валерію Григоровичу, як ви оцінюєте заяву Арсенія Яценюка про свою відставку з посади Голови Верховної Ради?
— Я вважаю, що його вчинок зрозумілий і правильний. Якщо йдеться про те, що коаліція припинила своє існування, а свого часу саме коаліція підтримала висування Яценюка, — то він має право на такий крок. Водночас, хочу нагадати, що він продовжуватиме виконувати свої функції. Бо сьогодні головне не паралізувати роботу парламенту. Треба пройти весь шлях до заміни фігури спікера, не створивши вакууму.
— Тобто нема сенсу голосувати за відставку Яценюка, поки нема нової кандидатури?
— Безумовно. Відсутність спікера — це параліч для парламенту. Адже тоді нікому буде підписувати закони.
— Коли Рада розгляне заяву Яценюка?
— Спершу цю заяву має розглядати регламентний комітет.
— Наскільки я розумію, подання на нового Голову можна чекати тоді, коли буде сформовано нову коаліцію або, принаймні, окреслено її контури?
— У цих словах є логіка. Але хочу нагадати, що спікера обирає не коаліція, а парламент.
— Якщо крок Яценюка — «зрозумілий і правильний», то чи слід чекати на подібний вчинок від Тимошенко або міністрів?
— Думаю, що ні. І не треба цього робити. Тому що переобрати спікера — це, погодьтеся, легше, ніж зробити заміну Кабінету Міністрів. Заміна уряду означатиме зміну курсу в державі. Це може мати досить негативні наслідки, адже уряд працює успішно. Я вважаю, навіть якщо коаліція буде переформатована, то на чолі уряду має залишитись Тимошенко. Крім того, нагадую, досить імовірним залишається варіант возз’єднання колишньої коаліції з Литвином.
— Уряд міг би продовжити свою політику й у статусі «в. о.», який залишився б за ним у випадку відставки.
— Можна не переходити на виконувачів обов’язків, а працювати реально. Навіщо робити штучно якесь «в.о.»?
— Але ж у коаліційній угоді записано, що з припиненням діяльності коаліції спікер і Прем’єр подають заяви про відставки. В очах виборця Яценюк постає як принципова і послідовна людина, а Тимошенко чинить інакше.
— Якщо йдеться про відставку уряду, то її регламентують насамперед Конституція та регламент ВР. Саме цими документами ми й керуватимемося.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
