А порахували — заплакали...

Ми можемо більше — на такий висновок наштовхують показники цьогорічного врожаю. Хоч аграрії й зібрали найбільше зернових за роки існування України, досягнення якесь непевне, адже більша частина зібраного не годиться для продовольчого споживання. І не тільки погода перезволожила врожай, а й селяни досить часто не дотримувались технологічних вимог.

Фуражний рекорд

Останнім часом міністру аграрної політики України припадає щаслива нагода — щоразу підвищувати прогноз збору зернових. Так, якщо на початку року прогноз Міністерства складав 40 мільйонів і вже тоді дивував своєю астрономічністю, то вже нова цифра в 50 мільйонів тонн, яку озвучив міністр минулого тижня, видалася всім цілковито прийнятною. Нині зібрано вже 44 тонни, але деякі господарства ще дозбирують пізні сорти кукурудзи та інші пізні зернові. «За балансом із врахуванням перехідних залишків ми будемо мати 54,5 мільйона тонн зерна, на внутрішнє споживання плануємо використати близько 6,6 мільйона на продовольчі цілі та 14,7 мільйона — для потреб тваринництва. Близько 20 мільйонів тонн можемо експортувати», — вчергове розклав усе по поличках міністр аграрної політики Юрій Мельник.

Високий урожай зернових та скасування експортних квот можуть значно поліпшити економічну ситуацію в країні, вважають експерти. Якщо, звісно, врожай вдасться вивезти. «Продати зерно сьогодні — велика проблема. Хороший врожай є, але немає хорошої ціни, і всіх аграріїв сьогодні хвилює одне запитання: чи зможемо заробити? З одного боку, заробити повинні, адже світова ціна досить висока, і попит на зерно також високий. Але ціна в Україні значно нижча за світову, бо, поперше, більше половини зібраної пшениці — це фуражне зерно, а не продовольче. Те саме можна говорити і про інші ранні зернові цього врожаю», — відзначив генеральний директор компанії АМАКО Віталій Скоцик.

І дійсно, за даними міністерства, якісні показники зерна цього року значно нижчі, ніж очікувалося. Так, на першу декаду вересня близько 47 відсотків пшениці, що надійшла на елеватори, — продовольча, а 53 відсотки становить фураж. «Якби лише половина була фураж — то це було б добре. У нас її за 70 відсотків!» — підрахував президент Асоціації фермерів та приватних землевласників Іван Томич. Однією з основних причин низької якості зерна він вважає недотримання технологічних вимог вирощування озимої пшениці. «Починаючи із підготовки грунту, підбору та внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин щодо біологічних особливостей певного сорту в комплексі не дотримуються. І пов’язано це з бідністю. Недостатня фінансова спроможність більшості сільгосппідприємств є основною перешкодою до отримання стабільно якісного зерна», — вважає він.

Проте й погода підклала свиню. «Вегетаційний рік озимої пшениці супроводжувався надмірною кількістю вологи. Тобто відбувалось вимивання певної частини поживних речовин із грунтів і погіршувався якісний показник зерна», — розказав голова асоціації. Тож кількість вологи навесні та особливо влітку суттєво вдарила по якості врожаю. І ще один фактор — паводок у західному регіоні. «Хоч регіон і не є зерноформуючим, стихія суттєво вдарила по врожаю продовольчої пшениці — її там майже немає», — додав експерт. Але і з зібраним не на заході врожаєм проблеми — нема де зберігати. «Україна не має достатньої кількості зерносушарок, елеваторів і терміналів у чорноморських портах. Зберігати таку велику кількість зерна в Україні поки що ніде, а пропускна здатність експортного коридору обмежена — зерно йде на експорт не потоком, а «тонким струмочком», — додає Віталій Скоцик.

Через низьку якість втрачає не тільки економіка України, а й кожен товаровиробник. «Зерно пшениці фуражних сортів кошутє близько 600 гривень, а продовольчої — 1320. От і порахуйте!» — з жалем у голосі каже Іван Томич.

Прибуток — тільки в бізнесі!

Та всі ці проблеми не можна вирішити за рік чи за місяць. Ідеться про створення аграрної інфраструктури і, передусім, потужностей для якісного зберігання та переробки зерна. «За відсутності комплексного підходу до ведення справ, навіть такий рекордний врожай, як цього року, не гарантує високих прибутків — ні аграріям, ні державі. Потрібно зосередити зусилля сільгоспвиробників, інвесторів, уряду та науковців на впровадженні дійсно сучасних та ефективних технологій та глибокої переробки вирощених культур, у тому числі й через виробництво біопалива», — вважає гендиректор компанії АМАКО.

Наприклад, надлишок вирощеного фуражу спокійно може «підняти» тваринництво, про занепад та необхідність відродження якого вже не перший рік говорять аграрії. «Передові агрогосподарства розуміють, що слідом за рослинництвом вигідно розвивати напрям тваринництва. В ідеалі — це замкнутий комплекс, де тваринництво і рослинництво пов’язані між собою. Таким чином тваринництво забезпечує добрива для полів, а «у відповідь» — отримує корми», — ділиться досвідом Віталій Скоцик.

Щоб отримувати реальний прибуток від вирощеного зерна, треба перетворити сільське господарство на аграрний бізнес, збільшуючи інвестиції у сферу АПК, та перейти на новітні технології. «Визначну роль у розвитку агробізнесу сьогодні відіграє інтелектуальна складова. Ефективний агротехнологічний комплекс має включати весь маркетинговий ланцюжок — від аналізу ґрунтів до збуту продукції. Важливу роль відіграють не тільки сучасна сільськогосподарська техніка та агротехнології, а й фінансування, обладнання для зберігання і переробки сільгосппродукції. За таких умов аграрій може отримати високу рентабельність, а Україна — повернути собі репутацію житниці — не тільки Європи, а й цілого світу», — зазначив експерт.