Зацьковані інновації

13.09.2008

Дана РОМАНЕЦЬ

«Силіконова долина» — найбільший технопарк у світі.

«Коли тільки створювалися технопарки, то у співробітників очі горіли від ентузіазму. А тепер ми як зацьковані після всіх перевірок і заяв політиків на кшталт того, що скільки у нас є технопарків, стільки буде і кримінальних справ», — каже виконавчий директор технопарку Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Олександр Мазур. Технопарк ІЕЗ ім. Є. О. Патона є провідним в Україні. Тут вперше у світі було створено високочастотне зварювання м’яких живих частин, і на сьогодні в Україні успішно прооперовано 10 тисяч хворих. Американські фахівці назвали цей проект «проривом у хірургії ХХІ століття». Робота одержала Державну премію України, захищена патентами України, США, Австралії. Також у технопарку ІЕЗ ім. Є. О. Патона створено найкращі у світі машини для стикового контактного зварювання високоміцних рейок швидкісних залізниць, що є лідерами на світових ринках та захищені 42 патентами. До речі, вони виграли тендер на реконструкцію залізниць Китаю. Проте державної підтримки технопарки не отримують — навпаки, урізається навіть те фінансування, яке передбачено законом.

«Специфічною особливістю інноваційної діяльності є підвищений рівень витрат при розробці інновацій, а також значні витрати й високий рівень ризику при виведенні інноваційної продукції на ринок. Тому у всіх без винятку країнах держава забезпечує комплекс заходів щодо підтримки інноваційної діяльності, — каже Олександр Мазур. — В Україні всі уряди й президенти проголошують інновації як один із найважливіших стратегічних факторів державної ідеології соціально–економічного розвитку країни й забезпечення її національної безпеки, що затверджено в законодавчому порядку. Однак державна політика, тобто реальна діяльність органів влади, прямо протилежна цій ідеології. Був заблокований Закон «Про спеціальний режим діяльності технопарків». Пізніший його варіант зі значно урізаними для технопарків можливостями практично не виконується. Так і не вступив у дію Закон «Про інноваційну діяльність», що має на відміну від елітарного Закону «Про технопарки» більш демократичний характер. Тобто фактично Україна залишається сировинним придатком, а не країною з інноваційним шляхом розвитку».

Чи буде в Україні своя Силіконова долина?

Сполучені Штати раніше за інших «перестрибнули» на сучасний етап науково–технічної революції з усіма економічними й соціальними перетвореннями, які є характерними для переходу до постіндустріального, або інформаційного, суспільства, економіка якого заснована на знаннях. Відповідно й нові форми інтеграції науки з виробництвом, що є одним із проявів цих процесів, виникли вперше тут, раніше досягли зрілості й уже зі США почали поширюватися на інші держави й континенти. Повною мірою це стосується й наукових парків усіх категорій, від регіонів науки до інкубаторів.

Концепція створення парків — наукового, дослідного, технологічного — вперше була реалізована в Каліфорнії (США) в 50–х роках. Створені в Каліфорнії та Північній Кароліні наукові й технологічні парки значною мірою сприяли перетворенню відсталих сільськогосподарських регіонів на регіони, найбільш розвинені в технологічному відношенні, з найвищим рівнем життя в США.

На сьогодні у США функціонують більше 160 наукових і технологічних парків, це більше 30% загальної кількості технопарків у світі. З 25 найбільших університетів США 23 мають наукові парки, у яких створено сотні компаній і багато тисяч робочих місць.

Найвідомішим прикладом великого наукового й технологічного парку є славетна «Силіконова долина» у США, це фактично high–tech–регіон. Початковою точкою його був Stanford Research Park, створений Стенфордським дослідним інститутом. Інший приклад — створений у 1959 році технопарк Research Triangle Park у Північній Кароліні, що має 2800 га, 131 компанію й 37 тисяч робочих місць.

За останні роки розвиток можливостей телекомунікаційних систем призвів до створення віртуальних технопарків (технопарків без стін), де учасники технопарку зовсім необов’язково розташовані на одному майданчику, але працюють вони за єдиними, суворо регламентованими правилами. Як приклад таких інноваційних центрів можна назвати IBI — Silicon Valley, який виконує функції «інкубатора інкубаторів», сприяє створенню та діяльності комерційних інкубаторів та бізнес–центрів, а також таких, що спонсоруються урядом, по всьому світові.

Ще один парк, не обмежений територіально спорудою — Robert Scott Incube, він є інтегрованим та прискорює бізнес, у тому числі високотехнологічний. Його завдання — створення та виведення на ринок компаній, участь в їхньому прибутку або вигідний їх продаж.

Більш ніж 50–річний досвід американців у створенні й функціонуванні технопарків, як і американської системи комерціалізації технологій у цілому, є найбільш досконалим. Американську концепцію технопарків, природно, з урахуванням місцевих особливостей, широко використовують як базову модель в усьому світі.

У Європі науково–технологічні парки почали створювати пізніше за американські. Вони також виконували роль генераторів створення в промисловості нових робочих місць, націлених на впровадження новітніх досягнень науки й техніки.

На сьогодні європейська інноваційна інфраструктура нараховує більше 1,5 тисячі різних інноваційних центрів, у тому числі більше 260 науково–технологічних парків. Для європейських технопарків характерний коротший строк становлення. Вони базувалися на наявному досвіді, мали детально розроблені програми й бізнес–плани, активну підтримку держави й тому розвивалися швидше й успішніше.

Європейські технопарки, як правило, спираються на великі дослідні центри і є своєрідними містками між науковою сферою й промисловістю. Клієнтами технопарків у Європі є велика кількість державних і приватних підприємств, близько 70% усіх клієнтів — це приватні фірми.

Парадоксально, але кризові ситуації викликають особливо бурхливе зростання технопарків. Коли на початку 80–х років багато районів Великобританії вразила криза в текстильній і вугільній промисловості, Маргарет Тетчер вирішила створити в регіонах кризи технопарки поблизу університетів. Зараз їх більше 40. Ставка на технопарки у Великобританії себе повністю виправдала.

До технопарків дійшли тільки 3 % виділених сум

В Україні внаслідок змін законодавства (повністю ліквідовано державну підтримку інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови їх діяльності різко погіршилися. У 2005, 2006 і 2007 роках не було прийнято жодного нового проекту технопарків.

У березні 2006 року економічні статті в законі про технопарки були частково відновлені, але їх практичне виконання не було забезпечено. Більше того, блокування діяльності технопарків у пряме порушення діючого законодавства стало нормою.

Передбачене бюджетом 2007 року фінансування інноваційної діяльності держінвестиціями України було використано в основному на фінансування звичайних інвестиційних проектів. До технопарків дійшли тільки 3 % виділених сум. Не вирішені ці питання й у бюджеті 2008 року.

Керівники промислових підприємств, навчені гірким досвідом необґрунтованих претензій фіскальних та правоохоронних органів до учасників технопарків, хоч і мають багатий інноваційний потенціал, побоюються подавати проекти на реєстрацію. Вичікують, коли розумні й правильні положення програми «Українського прориву» перетворяться на настільки ж розумні й правильні дії уряду, його міністерств і відомств.

Як наслідок, у першому кварталі 2008 р. спеціальний режим діяльності технопарків практично зведено до нуля. Про наявність негативних тенденцій, системних недоліків і потенційних загроз, які склалися у сфері інноваційної діяльності, свідчать не лише практика останніх років діяльності українських технопарків, а й висновки Комітету з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради, висновки міжвідомчої комісії з питань науково–технологічної безпеки при Раді національної безпеки й оборони України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки, Ради національної безпеки й оборони України, рішення парламентських слухань, проведених Комітетом із питань науки й освіти Верховної Ради.

Якщо найближчим часом не вдатися до кардинальних заходів із нормалізації роботи технопарків, нормативно–законодавчого регулювання їхньої діяльності й наведення порядку в практиці роботи відповідних державних органів, єдині реально працюючі в країні інноваційні структури припинять своє існування.

За словами директора департаменту інновацій та трансферу технологій Міністерства освіти і науки Віктора Шовкалюка, потрібні невідкладні заходи оперативного порядку:

— внести до бюджету 2008 р. цільове фінансування проектів технопарків у вигляді компенсації відсотків по кредитах у сумі до 150 млн. грн., доручивши реалізацію виділеного фінансування Міністерству освіти і науки;

— забезпечити можливість вексельних розрахунків із ПДВ при оформленні митних вантажів, як це передбачено чинним законодавством;

— забезпечити відшкодування технопаркам заборгованостей з повернення ПДВ;

— сприяти прийняттю у Верховній Раді змін до чинного Закону про технопарки, які пройшли перше читання й були рекомендовані Комітетом ВР з економічної політики до другого читання й прийняття в цілому.

Громадська рада керівників технопарків України заявила, що вона повністю підтримує думку Комітету з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради, Комітету з питань науки й освіти про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і становлять загрозу технологічній й економічній безпеці України. Ситуація вимагає вжити невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях».

ДОВІДКА «УМ»

Технопарки України

«Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ);

«Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона» (м. Київ);

«Інститут монокристалів» (м. Харків);

«Вуглемаш» (м. Донецьк);

«Інститут технічної теплофізики» (м. Київ);

«Київська політехніка» (м. Київ);

«Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ);

«Укрінфотех» (м. Київ);

«Агротехнопарк» (м. Київ);

«Еко–Україна» (м. Донецьк);