Юля плюс інший Вітя

Я уявляю собі Юлію Тимошенко, яка через тиждень (чи кілька тижнів) вийде на прес–конференцію і скаже сумирним голосом, що їй дуже не хочеться, що їй дуже гидко, але заради того, щоб країна не опускалася в політичну кризу ще глибше, заради того, щоб у нас знову не проводилися вибори, — вона долає огиду й небажання, і йде на коаліцію з Партією регіонів. Думаю, що все буде саме так. Юлія Тимошенко, як завжди, знайде крайніх і знайде слова. Вона це вміє.

У неділю спливе 10–денний термін відтоді, як спікер Арсеній Яценюк на засіданні Верховної Ради оголосив про вихід «Нашої України — Народної самооборони» з коаліції. Про офіційний розвал коаліції буде оголошено на найближчому пленарному засіданні ВР – у вівторок. На інше сподіватися не варто. Тимошенко не збирається відступати від законів, за які БЮТ голосував минулого тижня в союзі з Партією регіонів. Якщо треба, то проголосує ще раз — долаючи вето Президента. Вимога глави держави й «Нашої України», які наполягають на перегляді законів, залишиться не виконаною. Тому у вівторок всі мости догорять.

А з вівторка почнуться консультації про створення нової коаліції. Джерела в БЮТі кажуть: на засіданні фракції народним депутатам уже сказали готуватися до союзу з «Регіонами». На створення коаліції виділяється 30 днів. Переговори триватимуть за кулісами. Коаліцію назвуть «технічною» або «стабілізаційною». Якщо коаліційну угоду будуть підписувати, то без помпи, може, й без камер. Аби не дражнити своїх виборців. Коаліційна угода не буде такою детальною, як торік, і не розтягуватиметься на сто з гаком сторінок. А навіщо? Мета цієї коаліції — не дати підсилитись Президентові, зберегти сякий–такий статус–кво до наступних виборів, змінити Конституцію.

Терпіти тиск і натиск Банкової для Тимошенко стало гіршим, аніж піти на змову з колишніми опонентами. Не секрет, окремі діячі свідомо розхитували стілець під Прем’єром — а отже, під урядом, під коаліцією. Зауваження чиновників, письмові доручення, оскарження рішень у судах, дивні справи «про зраду національних інтересів» — усе це, будьмо відверті, працювало на те, що Тимошенко вчинить демарш. Так і сталося. Інше питання — чи сподівалися ці діячі, що Ю. В. так швидко й охоче піде на альянс із «Регіонами»?

Юлія Тимошенко ступила на ту стежку, яку використовувала для критики «Нашої України» на виборах у 2006 і 2007 роках. Вона казала, що «нашоукраїнці» ставлять за мету створити після виборів «ширку», тому ті люди, які хочуть демократичної більшості, мусять голосувати за БЮТ. А тут виходить навпаки. Доголосувалися. Дожилися.