Сердечна «нянька»

Кардіограма не завжди показова

Українські кардіологи відзначають, що ціла низка важких патологій — таких як інфаркт міокарда чи ураження серцевого м’яза при цукровому діабеті — часто виникає та розвивається абсолютно безболісно, непомітно для пацієнта. Головна небезпека цих захворювань полягає в тому, що людина до певного часу прекрасно почувається й буквально випромінює здоров’я (що аж сусідів завидки беруть), а одного дня непритомніє на вулиці й помирає через раптову зупинку серця.

Статистика свідчить: у розвинених країнах щороку одна людина з тисячі вмирає раптово, і 90 відсотків цих випадків пов’язані з порушеннями роботи серця. Причому в кожного десятого померлого не було ані специфічного болю, ані збоїв у сердечному ритмі, ані задухи — словом, жодного характерного клінічного симптому. І навіть електрокардіограма (ЕКГ) у тих небагатьох, хто проходив дослідження, не виявила прихованої патології головного людського м’яза.

Воно й не дивно, кажуть спеціалісти. Адже запис ЕКГ триває декілька хвилин, коли людина, обвішана дротами, спокійно лежить на кушетці. У багатьох пацієнтів у цей час настає релакс, відповідно, апарат видає чудові показники. Кардіолог скаже: «У вас немає проблем» — і відправить пацієнта додому. А через декілька годин під час копирсання на городі чи після серйозної розмови з шефом у хворого може статися черговий збій серцевого ритму. Деякі ж особливо небезпечні види аритмій виникають уночі, уві сні. Сучасна медицина пропонує таким пацієнтам робити холтерівський моніторинг ЕКГ серця — та ж кардіограма, яку знімають упродовж цілої доби за допомогою портативного пристрою.

А без щоденника не приходьте!

Загалом процедура моніторингу за Холтером досить проста — на тілі пацієнта за допомогою спеціального гелю закріплюють електроди, на пояс чіпляють мініатюрний (завбільшки з мобільний телефон) реєстратор з автономним живленням. Інформація про роботу серця неперервно записується на флеш–карту. Через добу лікарі знімають датчики і починають розшифровувати інформацію. Важлива деталь — кожному пацієнту видають спеціальний щоденник, де фіксується, як людина провела добу.

«У щоденнику практично похвилинно розписується, яким видом діяльності займався пацієнт, які фізичні навантаження переносив, які ліки приймав і як при цьому змінювалося його самопочуття, — розповідає «УМ» лікар–кардіолог Інституту клінічної медицини Сергій Трохимчук. — Чоловік випив міцного чаю, пробіг за тролейбусом, посварився з дружиною, погуляв із собакою, провів годину в автомобільному корку, піднявся пішки на шостий поверх будинку — кожен із цих записів може виявитися важливим для лікаря, який згодом працюватиме над розшифровкою показників Холтера. Також пацієнту важливо точно за часом відзначати неприємні суб’єктивні відчуття: загальну слабкість, запаморочення, стиснення в грудях, задуху, сильне серцебиття, біль в області серця. Треба зазначити, який характер носив цей біль (тупий, гострий, колючий тощо), коли він виник (після пробіжки, емоційного стресу, у стані спокою) і після чого зник (посидів на лавці, випив ліки). Якщо пацієнт відповідально поставиться до заповнення щоденника, лікареві легше буде встановити точний діагноз».

Серце чи все ж таки нерви?

За кордоном процедура вважається рутинною, в Україні ж вона застосовується ледь на один відсоток від потреби. І дарма. Адже метод дозволяє виявити порушення серцевого ритму, з’ясувати причину цих порушень, а також контролювати ефективність прийому антиаритмічних препаратів (які, до слова, вживають чимало українців).

«Сам напад стенокардії триває від 15 до 30 хвилин максимум, — пояснює Сергій Трохимчук. — Тож поки до пацієнта доїде карета швидкої допомоги, лікарям фактично не буде чого реєструвати. А ще бувають стани, коли людину непокоять певні відчуття з боку серця, але лікар не може точно сказати, чи це пов’язано з ураженням органіки, тобто з чистим видом стенокардії, чи причина полягає в порушеннях вегетативної нервової системи або в розвитку остеохондрозу хребта. Часто буває так, що «винна» вегетатика, а людині здається, що болить серце. Або ж інша ситуація. Людина прокинулася серед ночі — відчуває задуху, серце б’ється дуже швидко. Пацієнт не знає, з чим це пов’язано. І лікар не може сказати, чи це функціональне порушення, при якому допоможе звичайний валідол, чи в серці приховані патологічні вогнища. Нерідко людина не відчуває болю в області серця, але її непокоїть задуха, набряки на ногах тощо. Лікар не знає: була тут ішемія чи ні? Для уточнення діагнозу в кожному з цих випадків холтер просто незамінний. Також методика ефективна для контролю антиаритмічної терапії. Наприклад, людина страждає від гіпертонії на тлі органічної патології серця. При вадах серця як компенсація з’являється прискорене серцебиття. Але ж серце від цього швидше зношується, тому пацієнту прописують препарати, які уповільнюють серцевий ритм. Метод Холтера дозволяє прослідкувати, наскільки ефективними є ці препарати».