ГМО Сапієнс

02.09.2008

Любов БАГАЦЬКА

Не вірите? Перевірте самі! Вирішила відвідати найближчий супермаркет — «Фуршет». Озброївшись переліком генетично модифікованих організмів (ГМО) та ароматизаторів і лупою, мандрую між стелажами з наїдками. Шукаю «Супер–контіки», в котрих, якщо вірити рекламі, немає ГМО. І от, із 12 наявних у продажу видів лише на двох стоїть знак «Без ГМО». Більше, ніж нічого. Крабові палички «VICI» майорять такою самою емблемкою. Чіпси. Їх зазвичай роблять із ГМ–картоплі. Приміром, «Pringles» на пачці не мають нічого підозрілого, а от у складі — Е 471, що має «неприродне» походження і входить ще до багатьох продуктів. Перечитала склад ковбасних виробів, соєвих соусів, дитячих харчувань, йогуртів та морозива і… нічого. І все таким дрібненьким шрифтом! Очима шукаю три заповітні літери «ГМО». Не судилося... Шкода, бо ще рік тому набула чинності постанова Кабінету Міністрів, відповідно до якої вводиться маркування зі вказівкою якісного складу продуктів харчування, що містять генетично модифіковані складові.

Не бачили очі, що купували!

Насамперед потрібно виокремити два різні питання — про можливі негативні наслідки від використання ГМО та про право споживача на достовірну інформацію. Коли якийсь конкретний генетично модифікований організм справді шкідливий і є джерелом потенційної небезпеки, то ні про яке маркування і йтися не може — такий організм має бути заборонений до використання.

Чому ж тоді так поширюються й використовуються генетично модифіковані рослини, якщо є ймовірність їх негативного впливу? Їх вирощують, щоб змінити колір, склад, тривалість зберігання, термін дозрівання, забезпечити стійкість до окремих гербіцидів, дії високих та низьких температур, до шкідників та хвороб. ГМ–рослини не потерпають від шкідників, тому вони створюють серйозну конкуренцію виробникам засобів захисту рослин та виробникам насіння на світовому ринку. Таким чином намагаються також очистити довкілля від органічних забруднень та від важких металів, забезпечити синтез певних сполук (у тому числі й фармпрепаратів, наприклад, бананів із протикар’єсною вакциною).

Показовим є той факт, що тестування на наявність ГМО в харчових продуктах є обов’язковою процедурою для всіх країн ЄС та Росії. Без дозволу на використання ГМ–сировини для виготовлення харчових продуктів, цю сировину все частіше завозять до країн, що не мають досконалого законодавства в галузі обігу ГМ–продуктів, серед них — Україна.

У відповідному законі України йдеться про те, що має проводитись державне випробування та реєстрація створених на основі ГМО сортів сільськогосподарських рослин, порід тварин, мікробіологічних сільськогосподарських і ветеринарних препаратів. Порушення — карається. А на полицях магазинів — товари з тими самими етикетками. Яка ж ланка слабка в цьому ланцюгу? Як дізнатись, що купуєш?

На сьогодні в Україні діють три лабораторії, що можуть визначити вміст ГМО в продукції. Найближчим часом мають запрацювати ще п’ять–шість лабораторій. Але це — крапля в морі. Адже дедалі більше продуктів харчування містять ГМО: помідори, соя, кукурудза, картопля, цукровий буряк, бавовна, суниці, рапс, кабачки, цикорій, пшениця. ГМ–соя може входити до різних сортів хліба, міститись у продуктах дитячого харчування та швидкого приготування, ковбасних виробах, борошні, цукерках, морозиві, печиві, маргарині, шоколаді, усіляких соусах, соєвому молоці тощо. Мій знайомий, який працює в лабораторії, де проводять досліди на наявність ГМО в продуктах харчування, не раз розповідав, що привозять на аналіз по два–три ящики ковбас, а з них лише три–чотири види не містять «здобутків» генної інженерії. Але результати можливо розголошувати лише після згоди замовника. Хто ж на таке пристане? До того ж, маркувати чи не маркувати продукцію, вирішує сам замовник проведених дослідів.

Дискусії на «вічну» тему

Тривають численні дискусії про користь і шкоду від використання продуктів генної інженерії. Але ж ніхто не довів ні одного, ні протилежного. Приміром, науковець Інституту екогігієни і токсикології, який побажав залишитись невідомим, зазначив «УМ», що на даний момент навести об’єктивні дані навряд чи хтось зможе, бо проведено недостатню кількість досліджень. І додає: «Шкодять ГМО чи ні? Я вважаю, що ні, бо це генетика, це високий рівень! Щодо впливу на людину, то нема досліджень кількох поколінь людей, що вживають продукти генної інженерії, тому не можна говорити про якісь мутації, шкідливий чи корисний вплив». Натомість головний науковий співробітник лабораторії імунології Інституту проблем патології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Катерина Гаркава зазначає, що генетично модифіковані продукти є серйозною небезпекою не лише для здоров’я людини, а й для довкілля. «Вплив та дію їх не можна передбачити — вони детерміновані у часі. Але вже зараз доведено, що трансгени, потрапляючи в організм — у кров, кишечник, сперму тощо, спричиняють появу пухлин, алергії, порушення репродуктивної функції», — застерігає науковець.

Микола Кучук, завідувач відділом генної інженерії Інституту клітинної біології та генної інженерії, говорить: «На здоров’я людини ГМ–продукти впливають не більше, ніж звичайні не модифіковані. Звичайна картопля теж може бути небезпечною. Якщо знати міру, в якій той чи інший продукт безпечний, то його сміливо можна вживати». Одразу пригадується шаблонна відповідь працівника «Макдональдзу»: «Якщо її вживати тричі на день, то продукція приноситиме шкоду, як і будь–який інший продукт у таких дозах». Інші нагадують про плазміди — невеликі кільцеві ДНК, що несуть у собі лише кілька генів, які, проте, зберігають свої властивості під час термообробки продуктів, легко проникають до клітин і можуть прижитись у генах господаря. Яскравим підтвердженням цьому стає зафіксований у США — батьківщині ГМО — випадок. У народженого хлопчика, який погано почувався від перших днів життя, в геномі виявили ген картоплі. Імовірно, що ген рослини потрапив до організму матері разом із чіпсами, які зазвачай виготовляють із ГМ–картоплі.

Може, через кілька поколінь слово «редиска» означатиме зовсім не погану людину?..