Навіщо жінці сила?

Поняття «воїн», «герой» асоціюються, у першу чергу, з чоловіками. Хоча в історії людства, й України зокрема, є багато прикладів жіночої сили й відваги. Ще Геродот писав про племена войовниць–амазонок на території сучасного Приазов’я і Наддніпрянщини. Переповідають, що у війську князя Святослава були дівочі полки, та й билини про богатирок–поляниць виникли не на порожньому місці. Школа жіночого бойового мистецтва «Асгарда», що діє в Києві, можливо, виховує нових «амазонок».

Суперники чоловіків

Школа «Асгарда» діє всього шість років. До неї приходять дівчата, яких не влаштовує «звичне» жіноче життя. Керує нею 30–річна Катерина Тарновська. Зустрівши на вулиці цю тендітну жінку з русою косою до пояса, ви навряд чи здогадаєтесь, що вона — професійний боєць з багаторічним стажем. Коли пані Катерина заходить до залу, її учениці вклоняються на знак пошани і говорять: «Слава Уммії!» — так у школі звуть наставницю.

«Я народилася з бажанням бути сильною. Вже у п’ять років професійно займалась спортивною акробатикою, — розповідає пані Катерина. — У дитинстві товаришувала з хлопцями, мала намір служити в армії. У юнацькі роки захоплювалась фільмами за участю Брюса Лі, Чака Норіса, займалась рукопашним боєм та карате, мріяла потрапити до Шаоліню. Навчаючись у Дніпропетровському інституті фізичного виховання, захопилася ідеєю національних єдиноборств. Почала вивчати бойовий гопак, отримала безліч перемог і статус тренера».

Але бойові мистецтва — це все–таки чоловіча «парафія», до якої жінок пускають ой як неохоче. Особливо коли відчувають їхню перевагу. Засновник бойового гопака Володимир Пилат запропонував оригінальне вирішення цієї проблеми — створити спеціальну школу для войовничих дівчат.

«2002 року в Саках відбувся з’їзд Спілки української молоді, куди нас запросили попрацювати тренерами, — згадує Катерина. — Організатори просили проводити дівочі заняття окремо від парубочих. Тренуючи дівчат, я спостерігала, як вони змінюються та вирізняються поміж інших. Цікаво, що потім ці два колективи об’єднались. Я зрозуміла, що ідея жіночого бойового мистецтва цілком реальна».

Для нового бойового мистецтва довго обирали назву. Слово «Асгарда» — міфічне місце проживання богів Асів, знайшли в історичній книзі. Сама засновниця має власне тлумачення: «Ас» — досконалість, «гар» — символ вогню і горіння, «да» — символ водної стихії (від богині Дани).

Коса не тільки для краси

На початку і наприкінці тренування дівчата вигукують гасла. «Слава українським жінкам!» — «Гордості і честі!» — лунає у відповідь. Далі моляться, стоячи на одному коліні, та співають, ставши в коло. Пісень, що змальовують жіночий героїзм, не так багато, тож частину з них дівчата склали самі. «Я безстрашна, я орлиця, я не слабша за орла, я огненна блискавиця, я вода із джерела», — своєрідна мантра, виспівуючи яку вдається подвоїти сили.

Амазонки вбрані в білі шаровари й вишиванки, оздоблені синіми зірочками. Це ознака приналежності до першого рівня майстерності «Зоряниця». «Вишивку робимо самі на заняттях із рукомесла, — розповіли «амазонки». — Це не просто прикраса, а закодована система знаків, оберіг і збирач енергії. Візерунки й колір однострою мають відповідати рівню майстерності. Їх у Асгарді сім — Зоряниця, Східниця, Літавиця, Козачка, Зрівна, Віста, Волхвиня».

Окрім одягу, дівчата відрізняються зачісками, хоч усі мають довге волосся, заплетене в коси. В усіх бойових культурах коса — це зачіска воїна, як чоловіка, так і жінки. Учениці першого рівня заплітають одну косу, другого — дві, і так далі. Волосся, заплетене в тугу косу, може стати таємною зброєю. Різким майстерним порухом голови косою можна вибити ворогу зуби. Свого часу цим «прийомчиком» користувалися козаки. Заплівши довгого чуба в кіску, вплітали металевий важок. За допомогою такої зачіски суперника вражали в очі.

Рукопаш і рукомесло

На заняттях дівчата опановують бойову техніку і прийоми самозахисту в екстремальних ситуаціях. Є і спеціальні жіночі хитрощі — наприклад, удар «стопний» зручно наносити у туфлях на високих підборах. Стусан (удар рукою) «чига» — здатен зламати щелепу, але не завдає шкоди ніжним дівочим рукам. Ще амазонки вивчають різні види історичної зброї — вправляються з шаблями, серпами, ланцюгами, палицями та стріляють із лука.

Настя Бурдейна успішно опановує спортивний напрям, має безліч перемог. «Цього року посіла перше та два третіх призових місця на міжстильових змаганнях у Дніпропетровську, — хвалиться Настя. — Коли вдягаю рукавички і виходжу у змагове коло — бачу ціль і б’ю, відчуваючи впевненість, силу і міць, але не агресію. Суперника треба поважати».

Але не боями єдиними живуть дівчата, і помилиться той, хто вважатиме їх феміністками. Куховарство, вишивання, в’язання, бісероплетіння, а також анатомія, фізіологія, психологія, медицина потрібні амазонці не менше, ніж бої на шаблях. Крім того, неабияку увагу в школі приділяють розвитку творчих здібностей. «Я дуже люблю співати, — розповідає Богдана Світлак. — У нас щотижня є заняття з вокалу. Ми з дівчатами навіть записали на студії компакт–диск амазонських пісень. Крім того, вивчаємо сучасні й народні танці, театральне мистецтво».

Незалежно від напрямів, дівчата–амазонки вивчають усі необхідні науки, закони й норми життя. «Амазонка має вирізнятися з–поміж інших, бути успішною, уміти раціонально використовувати свій час — не на безглузді розваги, а на самовдосконалення. Жінка повинна бути строгою і гордою, уміти фільтрувати власне середовище, не водитися з людьми, що мають шкідливі звички та викривлені світоглядні цінності. Не боятися бути «білою вороною», — повчає учениць Уммія.

Виховниці героїв

Стати жінкою–воїном можна у будь–якому віці. Богдана Світлак розповідає, що почала займатися у вісім років. «Тато дуже хотів, щоб ми з братом вивчали бойове мистецтво, привів нас на гопак. Брат покинув, а я уже сьо­мий рік тренуюсь, перейшовши на Асгарду». Захопленням доньки перейнялася її мама. І почала відвідувати оздоровчі заняття у клубі «Дана», що діє при школі (своєрідний шейпінг на основі бойового мистецтва). «Оскільки я маю більше досвіду, мама часто питає у мене, що і як краще робити, просить виправляти помилки. А взагалі вона мене дуже підтримує і пишається моїми досягненнями», — говорить Богдана.