Мазепа повертається

Минулої п’ятниці 28 із 42 присутніх на позачерговій сесії міськради депутатів проголосували за погодження місця розташування пам’ятника гетьману України Івану Мазепі на Соборному майдані Полтави. У такий спосіб вони нарешті відгукнулися на звернення облдержадміністрації, політичних партій і громадських організацій патріотичного спрямування та деяких народних депутатів України щодо встановлення майбутнього пам’ятника переможців конкурсу на краще ескізне вирішення його проекту скульптора Миколи Білика й архітектора Віктора Шевченка у самісінькій історичній «пуповині» обласного центру.

Метаморфози без метаморфоз

Нагадаємо, що перше рішення більшості тих самих депутатів із цього приводу в січні ц. р. фактично «не пускало» видатного гетьмана в Полтаву — інший, відверто недолугий, проект пам’ятника вони «прив’язали» тоді до задвірків музею Полтавської битви, що розташований за дев’ять кілометрів (!) од центру міста. По суті, на його далекій околиці, яка межує з приміськими селами. Причому долю тієї ухвали на догоду пригодованим українофобам вирішила особиста позиція мера Андрія Матковського та його найближчих БЮТівських соратників, які відмовилися підтримати пропозицію профільної депутатської комісії («УМ» розповідала про ганебні новітні полтавські баталії щодо Мазепи досить детально).

Тепер же, також за особистим «клопотанням» перед депутатами міського голови, бунтівний гетьман «в’їхав» у серце Полтави, так би мовити, на білому коні... Дехто ладен розцінювати подібні метаморфози міської влади як велику несподіванку, навіть своєрідну сенсацію місцевого «розливу». Хоча насправді жодних несподіванок у тому «історичному» голосуванні не було. Його результати визначили ще кілька місяців тому. Всі ті, хто нагадав сьогоднішнім чільникам Полтави: жити в Українській державі, здобувати в ній владу під патріотичними гаслами, а потім цинічно плювати на них і на справжніх творців цієї держави вже не зовсім комфортно...

Тож, коли 24 червня ц. р. місцеві «нашоукраїнці» та просвітяни почали «вуличний» збір підписів під відозвою «Пам’ятник гетьманові Мазепі — на Соборний майдан Полтави», багатьох мешканців міста неабияк здивував її текст. Адже спочатку ініційовану народним депутатом України, головою обласної «Просвіти» Миколою Кульчинським акцію анонсували як «антимерську», таку, що мала спонукати до зміни власної позиції насамперед міського голову. Однак у тексті відозви про це не було жодного слова. Чому? Як пояснив тоді на імпровізованій прес–конференції, відповідаючи на запитання власкора «УМ», пан Микола, за кілька днів до початку акції його запросив на зустріч сам мер і вже вдруге (!) твердо пообіцяв: у серпні за встановлення пам’ятника Мазепі на Соборному майдані депутати неодмінно проголосують. Тож, мовляв, нехай той збір підписів буде вже на підтримку спільної позиції патріотичної громадськості та міської влади.

Аргументи від «вищестоящих» і тисяч полтавців

Подейкують, найпереконливішим аргументом у справі «перевиховання» керманичів обласного центру стало запевнення повпредів «вищестоящої» влади, насамперед очільників Міністерства культури й облдержадміністрації (саме ці структури залишаються головними розпорядниками виділених із Держбюджету на відзначення 300–річчя Полтавської битви дев’яти мільйонів гривень, два з яких, згідно з указом Президента Віктора Ющенка, належить використати на спорудження пам’ятників українському гетьману та шведському королю Карлу ХІІ): доки не «пустите» Мазепу на Соборний майдан, доти й цих грошей для Полтави не побачите. З огляду на те, що йдеться не про садово–паркову скульптуру на приватній фазенді котрогось із «хазяїв» Полтави, ця умова, яка до останнього часу виконувалася неухильно, певно, таки цілком справедлива. І, як бачимо, досить дієва...

Тим паче що за два місяці в Полтаві зібрали більше чотирьох із половиною тисяч підписів за встановлення пам’ятника Мазепі саме в історичному центрі міста. Прикметно, що за цей час без традиційного «суфлерства» «ляльководів» із мерії жоден із місцевих «штатних» антимазепинців, як кажуть, «і не писнув» у комунальних та приручених тією ж мерією засобах масової інформації. Хоча раніше там від їхніх недолугих опусів і виступів з осудом «ізмєнніка» Мазепи буквально мерехтіло в очах. Чомусь «забули» створити вони й «антимазепинський» комітет (за інших умов «антипетлюрівський» був проголошений одразу після того, як свій осередок «засвітили» місцеві «петлюрівці»). Кудись поділись і підпорядковані міській владі «соціологи», котрі раніше доводили, що ледь не для ста відсотків полтавців Мазепа і Петлюра одвіку «чужі»...

А хто ж проти?

Зрештою, те, хто є чужий для обласного центра насправді, засвідчило влаштоване місцевими комуністами і соціалістами «потішне» пікетування мерії під час проведення згаданої сесії міськради. Гучно його розрекламувавши, містечкові вожді КПУ й СПУ спромоглися зібрати під своїми прапорами і величезним транспарантом «За Полтаву без Мазепи» лише кілька десятків «багнетів». Заздалегідь знаючи позицію чільників мерії, а, значить, і результати майбутнього депутатського голосування, до стін будинку міськради не прийшли місцеві реальні керманичі «червоних» та «малинових» — за них перед телекамерами «віддувалися» третьорядні партійні «клерки». При цьому «ляльководи» жалюгідного дійства, звісно, не попередили змушених простояти під палючим сонцем по кілька годин бабусь і дідусів про те, що їх використовують тільки для «галочки» у звіті про ще один «антимазепинський» захід...

Підкреслимо: проти встановлення пам’ятника гетьману Мазепі на Соборному майдані цього разу наважилися проголосувати лише троє депутатів. Хоча одних лише комуністів із соціалістами серед депутатського корпусу міськради семеро. А представників Партії регіонів, яка постійно декларує ті ж «антимазепинські» гасла, — аж сімнадцять. То, може, це потужне «військо» протестуватиме проти ситуативної змички чільників міської влади з «оголтєлимі націоналістамі» в інший спосіб? І найзатятіший словоблуд–українофоб, котрий здобув депутатський мандат за квотою Компартії, одразу складе повноваження керівника однієї з провідних депутатських комісій, соціалісти відкличуть свого представника з посади заступника мера, «регіонали» попрощаються з кількома такими посадами...

Та ні, жодних подібних демаршів ні під час сесії, ні після неї полтавці не побачили. І, як кажуть, не дочекаєтесь! Персональну наближеність до владного корита ці діячі готові ділити хоч із дідьком лисим. А оті антимазепинські й антипетлюрівські жупели потрібні їм тільки напередодні чергових виборів, коли треба забамбулювати голови заяложеними пропагандистськими міфами і «страшилками» вихованому ще на сталінському Короткому курсі історії ВКП(б) електорату. На відміну від гетьмана Івана Мазепи, котрий залишається з Полтавою і Україною назавжди.