Усупереч реаліям

Тріумфальна хода збірної України майданчиками олімпійського Пекіна викликала на Батьківщині хвилю оптимізму — виявляється, не настільки все погано в нашому спорті. Так, у нас багато талановитих спортсменів і не менше видатних тренерів (щоправда, їхній середній вік — 62 роки), які можуть забезпечити гідний результат і принести країні славу. Але ж насправді виступ української збірної на ХХІХ Олімпійських іграх не є наслідком вдалої державної політики й високого становища спорту в суспільстві.

На жаль, чи не всі наші успіхи здобуваються не завдяки, а всупереч реаліям життя. І це твердження є не лише суб’єктивною думкою, а фактом, з яким погоджуються, в першу чергу, ті, хто знає ситуацію краще за інших — спортсмени та їхні наставники. У нас немає баз, стадіонів, залів, стрільбищ, атлети й тренери мешкають у гуртожитках, але навіть за такого скрутного становища медалі з найпрестижніших планетарних форумів привозять стабільно. Чиновники ж про Олімпіаду згадують лише в рік її проведення, коли починають у міру можливості підвищувати витрати на підготовку атлетів. А що було б, якби держава частіше поверталася до спорту обличчям?

Прогнози й медалі

Чесно кажучи, місяць тому, після першої оцінки шансів українців на медалі ХХІХ Олімпіади, в автора цих рядків назбиралося 27 призових місць. Нині навіть самому не надто віриться в такий збіг із реальністю (звісно, далеко не всі нагороди в прогнозі відводилися тим, хто їх у кінцевому підсумку здобув). Згодом, зваживши на песимістичні настрої, що панували в суспільстві стосовно наших перспектив у Пекіні, скинув три медалі. До того ж, як виявилося, там, де цього робити було не слід — у легкій атлетиці, стрибках у воду й веслуванні на байдарках і каное. Таким чином медальний прогноз «УМ» уклався в 24 нагороди — що в будь–якому випадку перевищувало досягнення попередніх Олімпіад й найоптимістичніші прогнози колег–журналістів.

Нагадаю, що міністр у справах молоді, сім’ї та спорту Юрій Павленко передрікав «синьо–жовтим» 12–14 нагород, а президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка говорив про 15 сходжень на почесний подіум. Після Ігор уславлений у минулому стрибун із жердиною з гордістю сказав про наших олімпійців: «Мені дуже приємно, що українці створили приємну сенсацію, здивувавши нас, себе й увесь світ».

Міністр же назвав пекінський результат «фартовим», із чим, думається, більшість атлетів не погодяться. Бо кожна медаль Олімпіади є результатом даного природою таланту, помноженого на кропітку працю й психологічну стійкість у вирішальні моменти. Недарма олімпійська чемпіонка з веслування Інна Осипенко–Радомська після переможного фінішу виказала бажання побачити свою дворічну доньку, якій вона не могла приділяти достатньо часу через напружений до неймовірності графік підготовки до Ігор.

Причини прорахунку чиновників криються або в недостатньому знанні нашого спорту, або в бажанні приховати справжні можливості земляків, щоб потім сказати: «Подивіться, як у нас усе добре, так що не треба говорити про негатив». Власне, й перший, і другий аргумент в очах публіки не виглядають достатньо привабливо.

А той факт, що минулого року ми завоювали лише одну золоту медаль в олімпійських видах програми, не може виглядати достатньо переконливим для песимістичних прогнозів. Адже спортсмени розуміють, що саме Олімпійські ігри — чи не єдиний їхній шанс суттєво покращити своє матеріальне становище й вирішити житлові проблеми. Тому викладатися на повну потужність у передолімпійський рік вважають недоцільним — не та ставка, не той стимул. Адже за рік до Ігор можна «зламатися», перегоріти, налякати суперників, що потім позначиться на результаті в Пекіні. І прощавай мрія про краще життя.

Аби подібних ситуацій у нас не траплялося, чиновникам варто уважніше ставитися до проблем спортсменів. А для цього треба хоча б знати їх імена. Бо пан міністр у недільному ефірі на телебаченні, ділячись враженнями про візит до Піднебесної, пафосно казав: «Хіба можна забути переможний укол у фіналі фехтувальниці Ольги Хомрової?» Виявляється, можна. Причому дуже швидко. Бо прізвище Ольги — Харлан. А Хомрова — це її партнерка по збірній на ім’я Олена. Та й значення виразу «олімпійський принцип» декому варто було б знати краще.

Справа Блонської

За час проведення змагань у Пекіні було зафіксовано лише шість випадків вживання спортсменами заборонених препаратів. Перед стартом Ігор голова МОК Жак Рогге виказував песимістичний прогноз, що на допінгу спіймають 35 спортсменів. На жаль, до числа антигероїв потрапило двоє українців.

Про справу легкоатлетки Людмили Блонської «УМ» уже розповідала. Тепер же хочеться зауважити, що не треба соромити уславлену багатоборку. Адже її перемоги на Універсіаді 2005 року, чемпіонаті світу в приміщенні 2006–го, «срібло» світового форуму–2007 прославляли Україну й приносили радість уболівальникам. Усім відомо, що для підготовки до стартів і відновлення після турнірів атлети використовують здобутки фармакології. І часом межа між славою й ганьбою становить лише десяті чи навіть соті частки грама. Де прорахувалася Людмила разом із її тренером і чоловіком Сергієм, їм належить розібратися.

Так само, як і важкоатлету Ігорю Разорьонову — інформацію про його дис­кваліфікацію МОК розповсюдив минулої суботи. 38–річний одесит у своє виправдання заявив, що заборонений препарат (нандролон) міг потрапити в його організм під час лікування травми. Тим не менше результат срібного призера Афін–2004, кот­рий у Пекіні посів шосте місце, анулювали, а термін дискваліфікації, як і для Блонської, визначать вітчизняні федерації.

Виклик Лондону

Загалом же ХХІХ Олімпіада запам’ятається тріумфом китайських спортсменів. Господарі Ігор чудово до них підготувалися й прогнозовано виграли командний залік, хоча за загальною кількістю медалей поступилися американцям. Щоправда, треба визнати, що в багатьох видах спорту азіатам допомагали судді — з випадками несправедливості в оцінюванні дій китайців стикалося чимало атлетів із інших країн.

Американські ж ЗМІ охрестили ці Ігри Олімпіадою Майкла Фелпса — 23–річний плавець зумів вибороти в Пекіні вісім нагород найвищого ґатунку (тричі йому допомагали партнери по естафеті). По три золоті медалі заробили британець Кріс Хой (велотрек), австралійка Стефані Райс (плавання), Усейн Болт із Ямайки (легка атлетика), китаєць Кай Зоу (гімнастика). Загалом мультимедалістами в Китаї стали 132 спортсмени, серед яких виділяються американські плавці Наталі Кафлін (6 нагород) і Райан Лочте (4), гімнастка Настя Люкін (5), плавчихи з Зімбабве Кірсті Ковентрі (4) й Австралії Лісбет Трікет (4).

Крім спортивних досягнень, Піднебесна вразила всіх гостей чудовою організацією — жодних проблем і нарікань ні в кого в Пекіні не виникало. І тепер Лондону, який проведе Олімпіаду в 2012 році, доведеться докласти чимало зусиль, аби відповідати високому рівню, закладеному китайцями. Принаймні мер британської столиці Борис Джонсон на яскравій церемонії закриття Ігор–2008 пообіцяв не знижувати стандарти. До речі, на завершальному пекінському шоу, коли спортсмени вийшли на поле «Пташиного гнізда» однією великою компанією, прапор України ніс боксер Василь Ломаченко.

Медалі українців на ХХІХ літніх Олімпійських іграх

Вид спорту Здобутки Прогноз «УМ»

1. Важка атлетика 0+1+1 0+1+1

2. Дзюдо 0+0+1 0+0+1

3. Спортивна гімнастика 0+0+1 0+0+1

4. Художня гімнастика 0+0+1 0+1+0

5. Греко–римська боротьба 0+0+1 0+1+0

6. Сучасне п’ятиборство 0+0+1 0+1+0

7. Стрільба з лука 1+0+0 0+1+0

8. Фехтування 1+0+0 0+0+1

9. Бокс 1+0+1 0+1+1

10. Вільна боротьба 0+2+2 1+1+1

11. Легка атлетика 1+1+3 1+0+2

12. Стрільба кульова 2+1+0 0+0+1

13. Велотрек 0+0+1 0+1+1

14. Стрибки у воду 0+0+1 0

15. Веслування

на байдарках і каное 1+0+1 0

16. Академічне веслування 0 0+0+1

17. Вітрильний спорт 0 0+1+0

18. Стрибки на батуті 0 0+0+1

19. Плавання 0 0+0+1

Усього 27 24