Води вже нема. Не віриться, що кілька тижнів тому тут, на вулицях села Прутівка у Снятівському районі ІваноФранківської області, нуртувала стихія. У Прутівці під час повені загинуло найбільше людей — восьмеро. Сільський голова Василь Волощук показує на паркані слід від води і каже, що біля деяких будинків вода сягала підвіконь. Побачивши голову, підходить бабуся, Симотюк Ганна. «Я сьогодні півгорода скопала і набрала лише відро бульби», — зітхає вона. «Будемо переходити на макарони», — віджартовується пан Волощук. До бабусі підбігає дівчинка. У неї на косичці чорна траурна стрічка. «В Аліни під час повені загинула бабуся, — пояснює Ганна. — Перекинуло човен, утопилося п’ятеро дітей і троє дорослих. Аліна каже, що тепер я буду її бабцею», — пригортає до себе дитину пані Симотюк.
Незабаром у селі почнуть зводити будинки для людей, які втратили житло. Це першочергове завдання влади. Керівництво підтоплених районів поплатиться посадами, якщо не встигне до 15 листопада. Однак намурувати будинків — це одне, натомість значно важче буде вирішити інші проблеми: відновити дороги, збудувати мости, насипати дамби. На це піде не один мільярд гривень і не один місяць роботи...
Дім, який забрала вода
Село Яблуниця в ІваноФранківській області досі не має нормального сполучення із районним центром — Верховиною. Негода зруйнувала дорогу, тому донедавна єдиним способом дістатися «у район» був гелікоптер. Тиждень тому сюди проклали тимчасову дорогу. Але по насипах із каміння проїде не кожен транспорт, тож мешканці Яблуниці досі біжать до гелікоптера, як тільки почують дзвінкий гуркіт між горами. Мешканці села бідкаються, що тимчасова дорога довго не прослужить. Бояться, що як тільки випаде перший дощ — дорогу розмиє, і село знову буде відрізане. (Станом на четвер на Франківщині залишалося кілька сіл, до яких не було проїзду. До Дня Незалежності їх мали «відкрити»).
Недалеко від центру Яблуниці розташоване обійстя Івана Михальчука. Колись тут стояв будинок, нині від нього лишилася купа дощок і рештки фундаменту. Білий Черемош вийшов із берегів і буквально забрав із собою хату. «Це сталося перед ранком, о четвертій годині. Ми з сусідами були шоковані. Ходили тут, як лунатики. Було темно, скрізь стояла вода, ми не знали, де ступити», — згадує Іван.
Господар вирішив не лишатися в Яблуниці. «Я отримаю компенсацію і хочу купити готовий дім. Мені вже 52 роки, я застарий, щоб будувати будинок заново. Хочу придбати хату в Снятинському районі. Там хороша і родюча земля», — розповідає про плани пан Михальчук.
Сусіди Михальчука залишаться в Яблуниці. Річка захопила їхні городи й сади, відібравши десять метрів берега. У Кічеряків нахилило сарай. Федорчукам довелося переносити господарську будівлю далі від ріки. Люди бідкаються: якщо не поставити укріплення уздовж берега, то потім Білий Черемош понесе на своїй течії вже їхні хати. Людям видали по п’ять тисяч гривень. Грошей не вистачає. Сусіди допомагають один одному і гуртом долають наслідки стихії. «Як тільки в нас сталася біда, люди дружно зійшлися. Знайшли трактор, почали впоряд ковувати територію, — розповідає Олена Федорчук. — Влада привезла першочергову допомогу, мені дали хліба, 10 кілограмів борошна, 10 кілограмів рису, олії. Так і пережили».
Гріш ціна грошу, за який сваряться
У цій же Яблуниці, крім солідарності, можна зустріти жахливі приклади злості та заздрощів. Люди сваряться, із криком міряються масштабами своєї біди і вважають несправедливістю, якщо сусід одержав більшу компенсацію. Гроші псують людину. І безгрошів’я, до речі, теж.
Щодо компенсацій, то перший транш виплат одержали всі. Принаймні в цьому запевняє влада. Втім у підтоплених районах досі працюють комісії з оцінювання збитків. У адміністраціях не виключають, що підсумкові списки дещо зміняться. Зокрема, комусь можуть «посилити» категорію, а когось — виключити зі списків.
Дехто з чиновників каже, що робота зі складання первісних списків була недосконалою. «Якщо вода стоїть у будинку — ти його не обстежиш. А може, там фундамент тріснув, може, холодильник зламався, — не на диктофон каже заступник голови однієї з РДА. — Уряд вимагав швиденько скласти акти. Всі спішили. Тепер доводиться відкликати списки і уточнювати». Втім якщо подивитися з іншого боку, то поспіх виправданий: комусь гроші були потрібні одразу після підтоплення.
Домашня робота
У кожному районі, що потерпів від паводку, представники влади запевняють: будинки здадуть в експлуатацію вчасно. Якщо попервах держава збиралася виплатити постраждалим по 2 тисячі гривень за квадратний метр, то тепер сума компенсації становитиме 3 тисячі 850 гривень. «Двох тисяч явно не вистачило б, — каже «губернатор» Чернівецької області Володимир Куліш. — У нашій області, за державними будівельним нормами, квадратний метр коштує більше 3,75 тисячі гривень. Ми почали залучати додаткові кошти, зокрема гуманітарні. Добре, що керівництво держави вирішило підняти суму відшкодування».
Найшвидшими темпами будується хата Василини Лофердюк у селищі Ясиня на Закарпатті. Це той самий дім, у який заклав капсулу Президент України. Будівельники змурували дім, накрили його дахом і зараз ведуть внутрішні роботи. Завдяки підвищеній увазі посадовців хату планують здати до 15 вересня.
Основною причиною руйнувань був натиск води і зсуви ґрунту. Сім’я Оленійчуків із села Лазещина Закарпатської області недавно закінчила в хаті ремонт. Зсув землі зруйнував подвір’я і нахилив будинок. Родину переселять ближче до центру села. «У нас тут така краса була — райський куточок! Ніколи б не подумали, що таке може статися. Ми вже облаштували хату так, як хотіли. А тут така біда», — каже Наталія Оленійчук. «Нове місце нам теж подобається. І планування будинку теж дуже гарне», — додає її чоловік Степан. Старий будинок нині розбирають солдати. А новий обіцяють спорудити восени.
Найбільш руйнівним був зсув у селі Чорногузи Вижницького району. Він зруйнував 16 будинків, а шість зробив непридатними для життя. Тонни землі перемішалися з дошками, деревами і стовпами. Ґрунт зяє тріщинами. Пейзаж — сюрреалістичний, свідомість не відразу його сприймає. «Зараз першочергове завдання — укріпити пласт, щоб він не пішов далі, — каже перший заступник чернівецького «губернатора» Віктор Павлюк. — Ми мусимо зняти аварійність ділянки, бо внизу вже село».
На околиці Чорногузів зводять новий квартал. Сюди заселять родини, чиї хати зруйнував зсув. На полі вже готові фундаменти, будівельники мурують стіни. Роботами керує начальник будівельного управління Чернівецької облдержадміністрації Іван Дякон. «Ми вчасно здамо будинки, — каже він. — Облаштуємо тут інфраструктуру: вже підвели електроенергію, починаємо прокладати дорогу, під’єднаємо газ, викопаємо криниці».
Мародер з мандатом
У селищі Тересва, що в Тячівському районі Закарпатської області, залило кілька багатоповерхових будинків. У деякі квартири вода лилася через вікна. Ольга Приймак веде у своє помешкання. У двокімнатній квартирі вогко і порожньо: стоїть стара шафа, сушиться багато пар взуття, в центрі — велосипед. «Зараз тут ніхто не живе, тільки собака», — каже пані Ольга. Біля її ніг тулиться маленький пекінес. У картонному ящику сплять двоє цуценят, які більше схожі на хом’яків. «Дали п’ять тисяч гривень, але що мені з тих грошей, — бідкається пані Ольга. — Я половину меблів викинула, пральну машину, газову плиту. А ще купу грошей забере ремонт».
«Там у мене кроляча ферма була, — показує на вулицю глава сім’ї Василь Приймак. — Все, загинули: половина кролів пішла. Хто думав, що така вода буде? Але за ферму ніхто компенсації не дасть».
У мешканців будинку є ще один клопіт. Депутат селищної ради Голубка збирав із людей по 50 гривень, які буцімто мали піти на складання актів. Прокуратура області миттєво порушила кримінальну справу. Зараз ведеться розслідування.
Надія мешканців — на дамбу, яка має захистити селище від повеней. «Коби влада хоч дамбу побудувала, а решту я сама зроблю. Поки що тільки обіцяють, але нич не зробили. Гроші на все є, на вибори є — а на таке діло нема», — скаржаться Приймаки.
Дамба буде у Тересві щонайшвидше наступного року. Поки що її насипають у сусідніх селах. «Якби дамбу збудували своєчасно, ми пережили б цю повінь значно легше», — визнає заступник голови Тячівської райдержадміністрації Василь Каганець. Захисної споруди нема через споконвічну проблему — нестачу коштів. За приблизними оцінками, будівництво дамби у Тересві коштує 17 мільйонів гривень.
Біда вчить
Завдяки будівництву дамб та інших захисних об’єктів Закарпатська область порівняно легко пережила липневу повінь. Після сильних паводків 1998го і 2001 років тут започатковано програму «Тиса», яка до 2015 року має повністю захистити область від можливої стихії.
Незважаючи на те, що програма далека від завершення, її ефективність далася взнаки вже цього року. Водозахисні споруди врятували кілька сіл, які зазвичай підтоплювало паводками. Скупий платить двічі: гроші, які зараз виділяють на компенсацію, можна було вкласти у захист населення. Яскравий приклад — село Руське Поле в Тячівському районі. Тут підтопило 634 будинки. На відшкодування піде 3 мільйони 170 гривень. За ці гроші можна було збудувати половину захисних об’єктів навколо села: спорудження дамби та зміна русла ріки коштує орієнтовно 7 мільйонів. Усе ж дамбу збудують до кінця року.
«Цього року в нас менше жертв і нема сильних розрух, — коментує перший заступник «губернатора» Закарпаття Іван Балога. — Сьогодні виходить так: спершу прийшло і побило — я маю на увазі воду, — а потім льодяник принесли, гроші дали. Це неправильний підхід. Ми втрачаємо подвійні гроші. Треба фінансувати державні програми на сто відсотків і виконувати їх». Брат глави секретаріату Президента Віктора Балоги додає: людей треба привчити до страхування свого майна, встановити жорсткі правила землевідводу і забудов. «Біда нас трохи навчила», — каже Іван Балога.
Частина грошей, виділених Закарпатській області на подолання наслідків цьогорічного паводка, була спрямована на додаткове фінансування програми «Тиса». Так, біля села Добрянське зводиться дамба із природним типом укріплення: будівельники глибоко закопують кілки, роблять «ящики» із лози, і засипають їх камінням. Гілки проростають і схоплюють своїм корінням конструкцію — дуже надійно. Дамбу мали збудувати до червня наступного року. Але завдяки додатковим вливанням спорудять до цього листопада.
Для укріплення берегів уздовж гірських річок викладають габіонне укріплення. Габіоном називають каркас із переплетеного дроту, який наповнюють каменем. Головний інженер Служби автомобільних доріг Закарпаття Василь Стадник каже, що на виготовлення одного габіона об’ємом у кубічний метр іде 13 людиногодин. «Ручна робота, — прицмокує Стадник, — як вишивка».
Подібні програми розроблялися і в інших областях. Чернівецька облдержадміністрація ще в грудні минулого року подала на розгляд уряду проект антипаводкової програми. Цей документ схвалили профільні міністерства, але Кабмін його так і не затвердив. «Нам треба було 18 мільйонів гривень, але уряд виділив 2 млн. 800 тис., — розповідає «губернатор» Чернівецької області Володимир Куліш. — До речі, дамби, які ми збудували на ці гроші, врятували навколишні села від паводку». І знову констатуємо: скупий платить двічі...
Поки що всі здорові
У підтоплених районах досі не рекомендується вживати воду з криниць. Подекуди вимога стоїть ще різкіше: заборонено. Спеціалісти викачують із криниць воду, хлорують. Селянам підвозять воду у цистернах і у пластиковій тарі.
Теоретично у воді може опинитися не тільки намул, а й збудники хвороб. Тим більше, що стихія перевернула кілька могильників худоби. Люди у Карпатах побоюються епідемій. Тут постійно ходять чутки, що десь хтось заразився. Коли кореспондент «УМ» перебував у Чернівецькій області, у засобах масової інформації почало ширитися повідомлення про епідемію лептоспірозу. «Це чутки, — заспокоює «губернатор» Буковини Володимир Куліш. — Цей діагноз встановлено у трьох осіб. У нас щоліта фіксується таке число хворих, тобто ніяких відхилень нема. Крім того, інкубаційний період лептоспірозу — близько 35 днів. Тобто інфекція мала б проявитися пізніше».
Фахівці постійно перевіряють воду й ґрунт. Поки що підстав для хвилювань немає. Теоретично вони можуть проявитися після того, як закінчиться інкубаційний період. Утім найстрашніше вже позаду...
ВРАЖЕННЯ
У селах, які сильно були вкриті водою, досі пахне болотом. Рівень води можна визначити за тим, на якій висоті на деревах зачепилося сміття. Стихія поламала на своєму шляху багато дерев. Вони вляглися на людських подвір’ях, стадіонах, дорогах. У місцях, де паводок не завдав сильної шкоди, повені ніби й не було. Як тільки зійшла вода — кукурудза потяглася до сонця. Люди досі провітрюють свої помешкання від вологи. На парканах сохнуть килими і постіль. Багато схилів порізані каскадом невеликих тріщин — тут сунулася земля. Чимало річок несуть своїми руслами мутну воду. Водойми вже заспокоїлись. На берегах засмагають люди, у річці купаються дітлахи.
