Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Сьогодні — останній день роботи ярмарку. (Фото Прес–КІТ.)
В «Українському домі» триває IV Київська міжнародна книжкова виставка–ярмарок, де понад 180 видавничих і поліграфічних підприємств з України, а також Білорусі та Росії представляють свою друковану продукцію.
Програма виставки досить насичена — заплановано понад 50 різних заходів. Тож є чим себе розважити, окрім як ходити павільйонами видавництв, деякі з них, до речі, ще стояли порожні.
Серед найцікавіших подій — презентація «Петербургских повестей» М. В. Гоголя видавництва «Грані–Т», яка в нинішньому році отримала гран–прі конкурсу «Искусство книги» серед країн СНД. Її визнано переможцем Національного конкурсу «Найкраща книга України». Також гостям та учасникам виставки презентовано чотиритомне видання матеріалів Конгресово–президентської Комісії США «Великий голод в Україні 1932—1933 років», яке випустив Видавничий дім «Києво–Могилянська академія» за бюджетною програмою «Українська книга». Найбільшою популярністю, як завжди, користуються автограф–сесії відомих українських та зарубіжних авторів. Їх рівномірно розподілили на всі дні виставки–ярмарку. У день відкриття форуму своїм фанатам підписали книжки Олександр Жовна («Її тіло пахло зимовими яблуками», літературна агенція «Піраміда»), Ірен Роздобудько («Ґудзик», видавництво «Фоліо»). А ті, хто ще не встиг стати настільки ж відомим, заманювали покупців вигуками: «Підходьте! Живий автор сидить!» Саме так «піарив» себе Сергій Коваль із Буковини, автор книжок «Позичена «самобутність», або «Точки над ё», «Чия мова вторинна й пародійна». Пан Коваль скаржився на недостатню розрекламованість заходу, зокрема на те, що немає рекламних «сіті–лайтів», адже влітку мало хто слухає радіо чи дивиться телевізор — усі поспішають за місто.
Цікавою була співана презентація книги відомої української поетеси Тамари Севернюк «За знаком часу» («Букрек», Чернівці) за участю заслуженого артиста України Івана Дерди. Директор видавництва Дарина Максимець розповіла, що спочатку авторка написала вірші, а потім співак написав для них музику. Такого майже ніхто не робив, тому на ринку існує дефіцит подібної літератури.
Цікавий маркетинговий хід зробило Канівське видавництво «Склянка часу». Тут відвідувачам пропонували зіграти в безпрограшну лотерею за три гривні і виграти будь–яку книжку видавництва, що є в наявності. Слід зазначити, що більшість книжок укладено з міжнародного літературно–художнього журналу «Склянка часу», що видаться українською, німецькою та російською мовами. Щороку за результатами читацьких симпатій найкращі твори, опубліковані в журналі за рік, укладають в антологію.
Уперше на виставці представлено видавництва Росії. Олександр Воропаєв, начальник відділу виставок Федерального агентства друку, розповідаючи про російські книжкові ярмарки, зазначив, що вони більші за площею у 15—20 разів та, відповідно, й за відвідуваністю.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>