«Перепакування атома»

      Місце України на ринку новітніх технологій оцінюють досить стримано. Серед таких песимістів, нагадаємо, був і колишній міністр економіки та з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський. Проте поки в нашій країні є наукові кадри і можливість давати молодшому поколінню освіту високого гатунку, говорити про скромні перспективи українських учених принаймні некоректно. Щоправда, все частіше фінансування науки здійснюють на приватних засадах, тобто переводять у площину інновацій, які негайно втілюють у конкретні розробки на виробництві. На бюджетні асигнування, на жаль, особливо розраховувати не доводиться.

      Схоже, найкомфортніше на ринку високих технологій слідом за ракето- та авіабудівниками й фахівцями з інформаційних технологій незабаром почнуть відчувати себе і спеціалісти з наноелектроніки та нанофізики. Останні галузі дедалі сміливіше виходять із лабет лабораторних досліджень і потрапляють у коло практичних інтересів тих виробників, які не бояться робити мільйонні інвестиції у ноу-хау. В Україні такі виробники недостатньо відомі. Зате спеціалісти світового рівня нерідко спілкуються з причетними до подібних розробок ученими як із добрими знайомими — обмін думками між ними не припиняється i на рівні особистих контактів. Це й зрозуміло: геніїв у сфері своїх наукових інтересів знають поіменно.

      Саме про такі особисті контакти йшлося, коли до Києва приїхав російський академік Жорес Алферов. Окрім того, що він має купу звань і регалій (автор п'ятдесяти винаходів, лауреат Ленінської і Державної премій СРСР, а також Нобелівської премії 2000 року, віце-президент РАН, депутат Державної Думи Росії), у спілкуванні він виявився людиною напрочуд цікавою і приємною. Що й оцінили належним чином його колеги — науковці з Київського політехнічного університету, увінчавши пана Алферова званням почесного академіка свого закладу. Утім справа, звичайно, не в особистому шармі академіка, а в його надзвичайно актуальних наукових розробках, які не припиняються й досі.

      А ще секрет притягальної сили Жореса Алферова криється у його можливостях фінансування деяких розробок українських учених. Адже він три роки тому заснував у Росії фонд свого імені, який спрямовано на підтримку науки й освіти, а у Києві — відкрив російсько-українське представництво фонду. У Росії його, згідно з законодавством, обкладають податком, із чим пан Алферов намагається боротися шляхом законотворення, стверджуючи, що фонд має благодійний характер. Але поки що Держдума не зважила на цей аргумент. Що ж до України, то, як випливає з роз'яснень заступника міністра фінансів Вадима Копилова, благодійні кошти цільового призначення, зокрема, для розвитку науки й освіти, в нашій країні не обкладають податком.

      Можливо, ця обставина, з-поміж інших, спонукала Жореса Алферова до активних дій на українських теренах. Утім офіційна мотивація його недавнього перебування у Києві — бажання побувати на місці Корсунь-Шевченківської битви, в якій загинув його старший брат, а також зустріч з українськими дослідниками і розробниками, які працюють у сфері, що його цікавить.

      Жорес Алферов — автор фундаментальних робіт з галузі фізики напівпровідників та квантової електроніки (за його активної участі було створено перші вітчизняні транзистори і потужні германієві вирівнювачі). Водночас він дивиться вперед і стверджує, що перша половина нинішнього сторіччя пройде під прапором наноелектроніки. До Києва він привіз молодших колег, зокрема Віктора Бикова, який, власне, й здійснює спільний російсько-український проект з наноелектроніки. Саме цей проект як взірцевий служить підтвердженням того, що співпраця між обома країнами у сфері високих технологій не є порожнім звуком. А про те, що пан Алферов не дозволяє перспективним розробкам залежуватися на полицях, свідчить його співпраця з російськими підприємцями, зокрема з головою Російсього союзу підприємців Аркадієм Вольським.

      Одна з київських зустрічей академіка відбулася з колегою пана Вольського — головою Української спілки промисловців і підприємців (УСПП) Анатолієм Кінахом. До відома присутніх представників вітчизняного бізнесу і ЗМІ було доведено досить цікаві факти про наступні кроки учасників проекту. Скажімо, член правління УСПП, юрист концерну «Енран» Микола Георгієвський запросив академіка розглянути результати експерименту, який проводиться на цьому підприємстві, створеному, до речі, без жодної копійки бюджетних коштів, винятково на приватних засадах. За словами пана Георгієвського, йдеться про деякі фізичні явища, що становлять великий науковий інтерес. На думку більшості іноземних спеціалістів, завдяки цим експериментам відкрито досі не відомий феномен, який радикально змінює традиційні уявлення про фізичні процеси. Створено апаратні умови для відтворення процесу, який умовно можна назвати «перепакуванням атома».

      На прохання «УМ» пан Георгієвський пояснив, що проведено величезну кількість експериментів, під час яких вдалося отримати ізотопи елементів, про існування яких на Землі не здогадувалися. Виникають досі не відомі матеріали, відбувається трансмутація радіоактивних матеріалів у інертні тощо. Зрештою, ці дослідження можуть допомогти розв'язати проблему переробки радіоактивних відходів і створення нових енергетичних установок, які працюють за зовсім новим принципом генерування.

      Реакція російських гостей на це повідомлення була відповідною. Утім те, що вони приїхали і поїдуть не «порожняком», було зрозуміло відразу. Віктор Биков очолює фірму «МТД», яка виготовляє тунельні атомні силові мікроскопи. Він здійснював цей візит з метою утрясти деякі деталі в діяльності майбутнього спільного російсько-українського підприємства, яке планують створити за участю одного з сумських підприємств, — воно добре зарекомендувало себе як виробник приладів контролю за металургійними процесами.