Передбачається, що цього року літню Олімпіаду відвідає близько п'яти тисяч українців. Такою великою кількістю вболівальників наша країна була представлена лише на Іграх 1980 року в Москві. А ось на минулу Олімпіаду в Сідней приїхало лише 50 українців.

Чоловік — футболіст, а жінка — гімнастка. Прикладів таких спортивних союзів у нас вистачає. Ці шлюби бувають тривалими й недовгими, щасливими й не дуже — у цьому «футбольно-гімнастичні» сім'ї навряд чи відрізняються від «звичайних» родин. Олімпійській чемпіонці 1980-го Стеллі Захаровій та її чоловіку Вікторовi Хлусу пощастило — цей спортивний тандем уже багато років іде по життю пліч-о-пліч, живучи у злагоді та любові. Почалося все з того, що тренувальні бази спортсменів розташовувалися поруч. Звісно, футболісти не могли не помітити струнких, тендітних дівчаток-гімнасток, а останні, у свою чергу, звертали увагу на мужніх та вродливих «сусідів». Саме гуляючи затишними лісами Кончі-Заспи, наша героїня й знайшла свого принца, з яким не могла наговоритися, адже він не лише розумів її спортивні проблеми, а й виявився напрочуд цікавим співрозмовником. З Віктором, який, зрештою, став її чоловіком, Стелла разом уже понад 20 років. Однак запитань про секрети її сімейного щастя та довголіття Захарова не любить. Бо ніяких секретів насправді немає. «Ми завжди розуміли один одного, іноді й слів не потрібно, — пояснює моя співрозмовниця. — Адже ми обоє знаємо, що це таке бути спортсменом».

Єдиний український клуб, який продовжує боротьбу в баскетбольних єврокубках, — маріупольський «Азовмаш» — позавчора у першому поєдинку 1/8 фіналу Євроліги ФІБА поступився грецькому «Маруссі». Попри азовську «перевагу власного майданчика» та переповнені трибуни спорткомплексу, команди упродовж матчу демонстрували гру майже на рівних, причому відчувалося, що підопічні Андрія Підковирова дещо нервують. Причиною того, що гості пішли у відрив, стали передусім помилки українських розігруючих, особливо Леоніда Яйла. У другій чверті кожен із суперників зробив наголос на напад, нехтуючи обороною, так що іноді шлях до чужого кошика був цілком відкритим. Бойовий настрій афінян дещо дисонував із незібраністю чемпіонів України, й тоді Підковиров застосував прийом, який мав би спрацювати, — зонний захист. Спочатку все йшло добре, відрив «Маруссі» у рахунку скорочувався. Проте низький процент реалізації кидків із гри звів нанівець усі ходи наставника маріупольців — третя 10-хвилинка закінчилася з відставанням у 13 очок (51:64).