Пластична виразність поетки та скульптора

Міртала Пилипенко та її сестра Ася Гумецька, професор філології Мічиганського університету, доньки відомого в Україні письменника та громадського діяча, засновника Спілки селянських письменників «Плуг» Сергія Пилипенка та Тетяни Кардиналовської — перекладача, викладача, автора споминів «Невідступне минуле». У 1933 році Сергія Пилипенка заарештували як «ворога народу». Лише в 1998 році, коли були відкриті архіви, сестри дізналися, що батько навіть не дістався до Сибіру — був замордований в застінках НКВС. Під час війни Мірталу разом із матір’ю та сестрою німці вивезли в Німеччину як остарбайтерів. У 1947 році родина емігрувала до США.

Художню освіту Міртала здобула в мистецькій школі при Бостонському музеї мистецтв. Скульптурі вона присвятила більше 40 років.

Філософія сенсу буття

За змістом її скульптури — це перш за все філософські твори. Лаконічна, вишукана форма, невеликий розмір (до 50 см, і тільки в окремих випадках — до півтора метра)... На питання, що вона вважає найголовнішим у створеному за довгий творчий шлях, відповіла коротко: «Мета кожного митця — знайти свою мову, як висловити те, що хочеш сказати людям. У мене це був довгий процес пошуків, але мені вдалося відшукати засіб висловити головну думку і ставлення до життя тримірною формою і словом. Кожна моя скульптура — «гуманістична», присвячена темі людського існування і є втіленням нового кроку на моєму внутрішньому шляху. Вона невід’ємна від мого життя і може бути вчителем і цілителем». А про творчу кухню авторка розповідає так: «Коли я роблю скульптуру, ... то прагну, аби ідея твору була такою, щоб викликала бажання над нею замислитись або щоб це було свого роду відкриттям. ... тут виникає небезпека: ідею знайдено, але як зробити, щоб вона не була дидактичною і щоб твір мав мистецьку вартість як композиція? Обидва аспекти мають взаємодіяти». Мистецтвознавці та глядачі окреслюють її скульптуру як твори високої духовності. Назви робіт свідчать про їх філософський зміст — «Невідступне минуле», «Шлях до себе», «Еволюція», « Колеса випадковостей», «Індивідуалізація», «Взаємозалежність», «Вздовж четвертого виміру», «Двоїстість буття»...

Професор Тафтського університету Іван Галантич пише: «Мистецтво Міртали присвячене чітко окресленим темам: люди, простір і елемент часу, який за цим стоїть... Оминаючи незграбність реалістичної деталі, вона осягає майже метафізичну ясність своїх сюжетів: її люди натякають на безперервну одіссею людства, а безмежний простір та вічний час набувають фізичної форми та людського виміру. Вони промовляють до нас, розповідаючи про нашу суть».

Є в художниці і реалістичні речі — скульптурні портрети батька Сергія Пилипенка, професора Дмитра Чижевського, професора Романа Якобсона...

Складна дорога додому

Першою після еміграції до України приїхала мати, Тетяна Кардиналовська, — у 1973 році, коли був реабілітований Сергій Пилипенко, вона привезла в дарунок Спілці письменників його скульптурний портрет роботи доньки Міртали. Майже через двадцять років відвідала Україну і Міртала — приїж­джала на відкриття персональних виставок у Києві в Музеї Шевченка та Харківському художньому музеї. У рік проголошення Незалежності подарувала Україні понад 40 своїх робіт. Виставки її скульптур, оформлених із допомогою її ж поезій та відповідної музики, експонувалися у Львові, Дніпропетровську, Миколаєві, Одесі...

Є в Міртали скульптура за назвою «Міст через прірву». Для неї міст не є поєднанням двох берегів. Це символ. Символ процесу еволюції від одного стану до іншого. Її особистий міст додому, до Батьківщини. Її життєвий шлях, міст від «тем­ряви до світла», з «минулого — в прийдешнє» та шлях глядача в цілому були спільними. А тому твори викликали зливу відгуків в Україні. «Ваші роботи випромінюють якесь дивовижне світло. Їх супрово­джують вірші, від яких йде теж своєрідне сяйво розуму та добра». Такі відгуки викликали в самої авторки величезний подив глибоким розумінням суті її творів. Не інакше, як спрацювали ще й спільні гени. Голос народу був, за її словами, для неї важливіший, ніж численні позитивні рецензії професійних критиків в англомовній пресі. (Наприклад, журнал Boston Herald у 1966 р. писав: «Сфера її мистецтва — це вічні людські питання. Споглядання її скульптур — інтелектуальне і заразом емоційне переживання»).

Поезія як ще одна муза

Перші поетичні проби належали ще дев’ятирічній Мірталі. Вірші прийшли російською мовою — проявились роки заслання поза Батьківщиною — перша збірка вийшла в 1972 році. У 1976 р. з’являється збірка «Райдужний міст» у перекладі українською мовою її сестри Асі Гумецької. Харківська збірка «Шлях до себе» (1998) — це вірші трьома мовами: українською, російською та англійською. На сьогодні лише українською мовою видано три збірки. Остання — «Втілені Думки», вийшла в 2004 році. Поміщені тут репродукції скульптур і паралельно — вірш, або кілька віршів на цю ж тему, як ніби їх словесна рефлексія. Гарний «підручник» для роботи душі кожного. В 70–ті роки всесвітньо відомий славіст Роман Якобсон писав: «Поет Міртала допомагає скульптору Мірталі. Пластична виразність — основна риса її поезій, водночас і скульптури пронизані поетичністю і ліризмом».

Ось скульптура «Райдужний міст»: зустрілись, узявшись за руки, Він і Вона. Поряд — поетичні рядки: «Шукаєш? — Шукаю і я. Ось, друже, свіча моя. Ти довго шукав на півдні, а я — на півночі дивній, де синя крига і сніг, шукала розгадок усіх. В країнах далеких, незнаних, на сонячних меридіанах ми стрінемось — ти і я, і правда — твоя і моя».

Поетичні твори Міртали аналізували кілька десятків літературознавців трьома мовами. Відомий нині американський славіст Даніель Ляферр’єр свого часу захистив магістерську дисертацію на дослідженні особливостей поетики та тематики віршів Міртали. Дослідник виділив її кілька тематичних напрямів: людська доля, людські взаємини, час. Усі одностайні в тому, що її поезія «по праву може бути зарахована до найкращих взірців філософської лірики.

Англійською мовою в перекладі Сільвії Джуран вірші вийшли збіркою Thought Forms («Втілені думки») в 1975 р., а в 1980 р. з’явився ще один англомовний збірник Mandalas («Мандали»).

Творець нового жанру

Постійні творчі пошуки скульпторки та поетеси надихнули до створення нових жанрів. Наприклад, мандалів. Це зменшені до розміру 15 см скульптури філософського змісту. Ці ж самі «промовляючі» скульптури є у вигляді кулонів.

Міртала — автор сценаріїв та режисер двох відеофільмів «Шлях людини», «Мандали», відеорядом яких є її скульптури, а звукорядом — вірші в авторському виконанні, «Поезія в бронзі»...

Синтетична творчість Міртали вийшла на театральну сцену. У співпраці з танцюристом та композитором на базі її скульптур та поезій створено відеовиставу «Світло і тінь». А балетна група Canyon Movement («Рух Каньйону») в Арізоні поставила виставу Dance Concerto V («Танок–концерт Втілені думки»). На екрані — скульптура, через голосник — музика і слова її віршів. Міртала живе нині в Арізоні — серед гір, недалеко — всесвітньо відомі каньйони Арізони та Юти. Природа тут особлива. І ось її фотокамера фіксує незвичайні силуе­ти хмар і з’являється набір художніх карток «Небесні істоти» та відеокліп Sky Beings.

Багато скульптур Міртали були логотипами міжнародних конференцій, їх використовували інші автори для ілюстрацій їхніх власних книг. Наприклад, український поет Ігор Римарук ілюстрував ними свою збірку поезій «Нічні голоси». Композитор Геннадій Володько написав музику до циклу її віршів. Піснями зазвучали п’ятнадцять її поезій.

Мрія під назвою «Україна—Фенікс—Лелека»

Сьогодні Міртала переповнена планами. Нещодавно відбулася презентація книги–монографії «Міртала Пилипенко. Скульптор і поет» (Нью–Йорк — Київ — Львів), «Мiсіонер», на черзі — видання ще двох збірок: репродукцій скульптур і «Небесні та кам’яні істоти», створення мультимедії для сцени «Три зустрічі», фільму «Космічні видіння»...

А ось монумент «Україна—Фенікс—Лелека» — це найбільша мрія. У 1998 році Міртала взяла участь у 3–му турі конкурсу в Україні на кращий монумент Незалежності в Києві. І запропонувала таку композицію: обриси полум’я і лелеки — це тризуб. Лелека — традиційний символ української людини. Перерване коло навкруги умовного тризуба символізує визволення України, що відродилась і постала як Фенікс із попелу. За ідеєю, цей монумент під час особливих свят стає фонтаном з поєднанням стихій води і вогню. З крил лелеки вода підноситься вгору і падає навкруги всієї скульптури. З отворів бронзового «полум’я» майорить живий вогонь із підведених газових труб.

І хоча її ідея не стала переможцем конкурсу, існує проект встановлення цього монумента на території Харківської академії міського господарства, де функціонує музей Сергія Пилипенка. З подання посольства України в США Міністерство закордонних справ України подало пропозицію–клопотання до Міністерства культури України, Харківської обласної адміністрації та Харківської міської ради про спорудження цієї скульптури.

ДОСЬЄ «УМ»

Міртала Пилипенко. Американська скульпторка і поетеса українського походження, член Спілки письменників України, член–кореспондент Української вільної академії наук у США (УВАН). Мешкає в штаті Арізона. В Америці відома за своїм мистецьким псевдонімом «Міртала». Під таким іменем подана інформація про неї в американських довідниках «Хто є хто в американському мистецтві», «Хто є хто серед американських жінок», «Міжнародний довідник мистецтв», «Хто є хто серед жінок світу».

В Україні з 1991 року відбулося вісім персональних виставок Міртали Пилипенко. Роботи мисткині зберігаються в Державному музеї українського мистецтва та Києво–Могилянській академії в Києві, Острозькій академії, Національному музеї та Мистецькій галереї у Львові та ін. Головна колекція з 24 скульптур зберігається і виставляється щорічно в Українському домі в Києві, постійно діюча колекція з 12 скульптур — у Музеї Сергія Пилипенка в Харкові. Твори Міртали експонувалися у США, Франції, Канаді.