Без будьякого перебільшення можна твердити, що роман­есе Михайла Слабошпицького «Марія Башкирцева» — це вже своєрідний бренд. Чотири видання, переклади на російську, французьку, естонську — аргументоване тому потвердження. Можна твердити також, що переважна більшість тих, хто знає Марію Башкирцеву в Україні, знає її передовсім із твору Михайла Слабошпицького. Це — один із тих творів, за яким стоїть надзвичайно тривала і скрупульозна дослідницька робота. Вже нині маємо чимало найрізноманітніших джерел про художницю, надрукованих і в Франції, і в Росії, і в США, і в багатьох інших країнах, оскільки, схоже, тема Марії Башкирцевої переживає новий бум, значною мірою підсилений і тим, що нинішнього року виповнюється 150 літ від дня її народження. І цей ювілей відзначатиметься в різних країнах світу, бо одні вважають Башкирцеву (як, скажімо, Франція чи Росія) своєю; на те саме має всі підстави претендувати й Україна, оскільки саме вона народила її, а інші країни мають її твори (США, Голландія, Британія, Німеччина, Сербія), в них — і не тільки в них — неодноразово виходив друком «Щоденник» Башкирцевої, її ім’я там не просто знають, а — більше — воно в них дивовижно популярне. Це справді дивний, загадковий феномен, але він є. І про нього пишуть різні автори в різних країнах.

«Досить лежати лайном, я їду на «День Незалежності з Махном!» — вигукував перед агентством УНІАН на возі, запряженому двома карими кіньми лисий, у чорній шкіряній куртці, молодий поет Артем Полежака. Разом із ним біля кулемета сиділи в короткій джинсовій спідничці письменниця Світлана Поваляєва, бард Едуард Драч у вишиванці, кілька парубків у волохатих шапках кінця ХХ століття і керівник мистецького об’єднання «Остання барикада», народний депутат Олесь Доній. На Європейську площу з револьверами і кулеметом вони приїхали не бомбити УНІАН, а театрально проанонсувати третій літературно­музичний фестиваль «День Незалежності з Махном», який пройде 23—24 серпня в Гуляйполі Запорізької області.