З огляду на військову агресію Росії проти Грузії Україна готова до будь–якого розвитку подій. Очевидно, саме це прагнув продемонструвати заступник начальника Генштабу Збройних сил України генерал–лейтенант Ігор Романенко, коли вчора влаштував показову перевірку готовності частин Повітряних сил ЗСУ до охорони повітряного простору держави. Як повідомляє агенція УНІАН, Романенко зокрема відвідав зенітно–ракетну бригаду, яка дислокується в селі Калинів Васильківського району на Київщині.
Заступник начальника Генштабу свідчить: на сьогодні цілодобове бойове чергування з охорони українського неба щоденно несуть близько двох тисяч військовослужбовців протиповітряного компонента ПС ЗСУ. «Це є стратегічне завдання в контексті національної безпеки. Українські ППО цілодобово прикривають важливі державні та промислові об’єкти України, а також угруповання військ», — констатує генерал–лейтенант.
При цьому Романенко наголосив, що особлива увага приділяється обороні неба над Києвом. За його словами, це завдання виконують зенітно–ракетна та авіаційна винищувальна бригади. Калинів, зокрема, озброєний зенітно–ракетним комплексом дальнього радіусу дії С–200.
Говорячи про кількісний та якісний потенціал Української протиповітряної оборони, заступник начальника Генерального штабу підкреслив, що можливостей цих військ достатньо для забезпечення прикриття усієї території України.
Водночас пан Романенко вказав на недостатнє фінансування розвитку ППО. «Незважаючи на брак коштів, ми удосконалюємося і намагаємося відповідати сучасним вимогам. Але основними шляхами такого розвитку є, на жаль, не закупівля нових комплексів і систем, а модернізація тих, що є», — каже генерал — вихідець із зенітно–ракетних підрозділів та військ ППО. Водночас Романенко відзначив як позитивний пріоритет поступовий перехід автоматизованої системи управління Збройних сил на цифрові системи зв’язку нового покоління.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
