Із «Макдональдзу» у «храм мистецтва»

«Що це за чорне полотно? Майже квадрат Малевича, але підписано, що хтось «Спить», — каже дівчина, розглядаючи картину Артема Волокітіна у «Я Галереї». — Це намальовано рентгенівський знімок немовляти в утробі матері, от воно собі й спить, — не погоджується її приятелька. — Дурненька, придивись уважніше, в утробі дитинка в ліжечку, накрита ковдрою, від солодких снів не усміхається». Водночас на вулиці біля великого вікна арт–центру «Я Галерея» стоїть жінка з дитинкою на руках, а біля неї усміхнений чоловік махає рукою дівчатам. «Можете оцінити модель. Це з вами вітається автор картини. Він на відкриття проекту мікс–музею «Суміш» приніс свого дворічного сина, про якого ви щойно сперечалися», — пояснює дівчина, яка поряд зі мною розглядала старовинних дерев’яних янголів кінця ХІХ століття із Західної України.

Півроку на приготування «Суміші»

В арт–центрі «Я Галерея» на вулиці Волоська 55/57 Павло Гудімов вперше в Україні презентував проект мікс–музею «Суміш». На виставці представлені експонати з його колекції та роботи з архівів відомих українських художників. Під спільною назвою зібрано майже сто творів мистецтва. «Червоний пластмасовий коник, якого я придбав рік тому на одному київському ринку, — чим не мистецтво. Він вартий того, щоб висіти в музеї поряд із роботами Миколи Маценка і Павла Макова. Пора вже в Україні розривати порочне коло і виставляти в одному залі актуальне й класичне мистецтво, об’єднане за темами. Я півроку обдумував, як все має виглядати. Мав намір висвітлити п’ять тем, але приміщення мене розчарувало. Стін виявилося замало. Тож цього разу представляю архітектуру і музику, сакральне і гроші, фактуру і матеріали, дитинство. Ці теми зв’язані між собою нитками асоціацій», — каже Гудімов про свій кураторський проект.

Деякі з експонатів власник галереї випросив для мікс–музею до кінця серпня у художників, деякі скуповував ще відтоді, як почав цікавитися кураторством. «Свої роботи для мікс–музею для повного розкриття тем надали Микола Маценко, Олег Тістол, київська група «Нацпром», Тіберій Сільваші, Павло Маков, Олександр Ляпін, Влодко Кауфман. Решта потрапили до рук різними шляхами. Щось купив на аукціоні, щось на ринку, дещо пересилали з–закордону зовсім незнайомі мені люди, — пригадує Гудімов, звідки в нього стільки речей назбиралося. — Тут представлена третя частина моєї колекції. Щоб показати всі роботи, треба великий музей мати. Маю мрію такий відкрити, і не один. Але для цього треба працювати не менше п’яти років».

Серед картин відомих художників представлені старі пла­тівки «Лед зепеллін» 1979 року, фотографії Бессарабського ринку 1984 року, цьогорічні світлини мертвого міста Прип’яті, металеві фігури з вертепу, дерев’яні янголи, облізлі ляльки, гроші з часів Української Народної Республіки, грамоти і перші сторінки радянських журналів.

Павло Гудімов бажання створити мікс–музей пояснює виникненням кризи сучасного мистецтва: «Люди занадто заповзято намагаються його структурувати: за періодом, за автором, за жанром. Захоплення структуруванням призводить до того, що в черговому музеї сучасного мистецтва починаєш почуватися, як у «Макдональдзі». Асортимент той самий, змінюються хіба що назви та розташування.

Відповідно втрачається жива зацікавленість у предметі. Музей стає більше схожим на сховище, ніж на «храм мистецтва».

Вивернув кишені,
щоб годинами не виходили
з галереї

На картині при вході в «Я Галерею» написано портрет дівчини в бюстгальтері, яка нерухомо дивиться в одну точку. «Саме таку реакцію я бачу на відкритті мікс–музею «Суміш». Люди не розходяться, хоча вино давно закінчилося, у приміщенні нема чим дихати, а вони, як та дівчина, не відводять погляду від робіт», — жартує Гудімов.

Серед відвідувачів не було помічено відомих персон світських тусовок. Прийшли здебільшого журналісти, друзі куратора і студенти, які проводять вакації в Києві. Вони більше двох годин через тісноту штовхали один одного, пересуваючись із першого поверху на другий. Хто часто буває в галереї, оминали тих митців, які вже мали тут виставки, наприклад серію картин Влади Ралко. Натомість годинами розглядали гроші і фотографії Олександра Ляпіна з кумедними підписами.

«З усіма роботами я вже знайомий. Ідея поєднати на перший погляд непоєднуване виявилася хорошою. Це нагадує вінегрет, де все добре — і капуста, і буряк, і квасоля. Я розумію, що проект одноразовий. Тому ця страва Гудімова не встигне приїстися і не спопситься», — каже художник Микола Маценко.

Марія Бикова для мікс–музею дала дві роботи. «З грудня минулого року їжджу в Прип’ять фотографувати. Павлу за темою підійшов знімок спортзалу з прогнилою підлогою. Так може виглядати й наша квартира чи ця галерея, якщо про неї не піклуватися. На іншій фотографії крупним планом зняла стару ляльку, яка висить зверху над знімком. Її знайшла у колекції Павла. У нього таких речей багатенько», — пояснює Марія Бикова. «Я їх не колекціоную і не бавлюся. Ми разом у ванній купаємося», — почувши відповідь Марії, додає регочучи Павло Гудімов.