У середу голова Всесвітнього конгресу російськомовного єврейства Борис Шпігель заявив, що потрібен «міжнародний трибунал, який дав би об’єктивну оцінку діям грузинського керівництва стосовно мирного населення Південної Осетії». Шпігель, який здобув капітал в аптечному бізнесі, не приховує, що ідея «суду над Грузією» — не єврейська, Конгрес лише підтримує таку пропозицію. Чия то пропозиція, можна здогадатися, порівнявши текст заяви Шпігеля, оприлюднений на сайті Grani.ru, з текстами офіційних російських ЗМІ. Шпігель, російський сенатор, засуджує Грузію від імені «усього російськомовного єврейства». Утім чи має він на це право? «УМ» спробувала дізнатися про це у представника ВКРЄ в Україні — нардепа з фракції БЮТ Олександра Фельдмана, який у лютому цього року організовував у Києві установчі збори Парламентського клубу ВКРЄ. На жаль, з Олександром Борисовичем зв’язатися не вдалося. Натомість на запитання «УМ» відповів відомий єврейський публіцист, головний редактор інтернет–газети «Мы здесь» (Єрусалим — Нью–Йорк) Леонід Школьник.
— Пане Леоніде, у своєму коментарі з приводу заяви Шпігеля ви кажете, що «люди з ВКРЄ вже не перший рік відробляють гроші, виділені їм на принизливий піар ліліпутіних». Яким чином?
— При Путіні Москва почала активно розробляти «єврейський» напрям своєї зовнішньої і внутрішньої політики. У зовнішній — Кремлю були потрібні лобісти його інтересів в Америці, на Близькому Сході, в Європі. Благодатний «матеріал» для цього — євреї. Так і народилася ідея ВКРЄ з центром у Москві й відділеннями в Єрусалимі, Нью–Йорку та Берліні. Які інтереси? По–путінськи професійні: не лише скасування поправки Джексона–Веніка, що узалежнила режим найбільшого сприяння у торгівлі від рівня різних свобод у колишніх соцкраїнах — зокрема, й свободи еміграції, а й сприяння обрання російськомовних емігрантів до органів влади країн їх нинішнього проживання, робота з цими «обранцями народу», допуск бізнесменів–емігрантів на російський ринок і подальша робота з ними, російське «окультурювання» еміграції — з допомогою російського телебачення, перекуповування місцевих газет, радіо, організація гастролей на кшталт «З Росії з любов’ю» тощо.
У внутрішній політиці — зіштовхування лобами всіх, що є в Росії, єврейських організацій і за рахунок цих розколів і чвар пошук потрібних людей на «зовнішньому» напрямку.
— Наскільки у світі знають про ВКРЄ? Чи дослухається світ до його заяв?
— Мені здається, про нього знають лише ті, кому не до душі прокремлівська суть усіх цих створених Москвою «всесвітніх» структур на зразок Всесвітньої асоціації російської преси, Міжнародної ради російських співвітчизників і вже згаданого ВКРЄ з його Парламентським клубом... Ну відомі вони активістам цих контор, «професійним євреям». Ви питаєте, хто їх чує? Не смішіть мене. Часом вони й самі себе не чують...
— У заяві Шпігеля сказано, що ВКРЄ «підтримує пропозицію про створення міжнародного трибуналу» для суду над Грузією. Не сказано, чия це пропозиція...
— Росія часто практикує таке: хтось за дорученням Кремля озвучує якусь сумнівну ідею, і «застєнчівиє хлопци» (тобто ті, що сидять за Кремлівською стіною) приглядаються, яка буде реакція на сказане. Мені здається, те саме було й щодо трибуналу над Грузією.
— Чи можна взагалі говорити про якусь «єдину позицію» світового єврейства? Якщо так, то які організації можуть її представляти? І чи зробили вони вже свої заяви стосовно Грузії?
— Стосовно євреїв словосполучення «єдина позиція» виглядає несвіжим анекдотом. Недарма є в нас така байка: на безлюдному острові єврей побудував дві синагоги. Навіщо дві? Одну — щоб молитися, а другу — щоб туди й не ступати!..
Найбільше інтереси світового єврейства можуть представляти Всесвітній єврейський конгрес і Всесвітня сіоністська організація. На жаль, досі їхнього голосу в нинішньому конфлікті чути не було.
Зараз починається збір підписів серед євреїв Ізраїлю, США, Німеччини, України і Росії з вимогою заборонити ВКРЄ і його президенту виступати від імені «майже чверті єврейського народу», як він сказав у заяві з приводу останньої грузинсько–російської війни.