14 серпня у прокат в українських кінотеатрах вийшов фільм Тіля Швайгера «Красунчик». Дотепна комедія, насичена європейським гумором, особливо наприкінці, у сцені з таксистом, із вдало підібраним складом акторів і банальною сюжетною лінією, де перший хлопець на селі по вуха втріскується в «очкасту» виховательку дитячого садка. За логікою, фільм міг би загубитися серед десятка подібних, але для того, щоб так не сталося, є декілька вагомих причин. Українці його подивляться, бо там в епізоді знявся великий і стриманий, дипломатичний і до блиску вичищений славетний боксер Володимир Кличко. В Європі його подивляться, бо зняв картину і зіграв головну роль Тіль Швайгер. А хто не знає Тіля Швайгера, його ідеальних сідниць, уміння хтиво усміхатися, ще хтивіше дивитися у вічі і при тому весь час думати про справу життя? Ну і, нарешті, його точно подивляться на небесах. Бо, як відомо, чого хоче жінка, того хоче Бог. А жінка не може не хотіти Тіля Швайгера.

Уявіть себе на місці хлопчика–кріпака, який уперше потрапляє до великого міста Вільно, одного з культурних центрів тодішньої Російської імперії. Там він стає очевидцем польського повстання, читає революційні віршовані прокламації, написані поетом Юліушем Словацьким, випускником Вільнюського університету. Можливо, саме в той революційний час у молодого Тараса зародилися рядки, записані пізніше, в 1847 році, адресовані полякам: «...подай же руку козакові, і серце чистеє подай...»