Під час бомбардувань у Горі загинув грузинський телеоператор. (Фото Рейтер.)
Російська пропагандистська машина пройшла добрий вишкіл під час двох воєн у Чечні, втім навіть у мирні часи пропагандистська війна росіян тривала. «Хороші» радянські традиції не забуті: російська преса виступає під гаслом «Один народ, один Путін, одні ЗМІ». Західні ЗМІ, які донедавна писали про закінчення «холодної війни» та вітали братання з уже «демократичною» Росією, тепер у розгубленості: деякі з них підшуковують слова виправдання для Росії та водночас — співчуття до Грузії, інші відважилися визнати хибність попередніх оцінок Росії і тепер відверто називають агресію агресією.
Москві слід сказати, що місце у «великій вісімці» їй не гарантоване. Минулого літа, практично в цей же час, російський літак порушив повітряний простір Грузії і скинув ракету північніше від Тбілісі — судячи з усього, напад на грузинську радіолокаційну станцію просто не вдався. Росія це заперечувала, але окремо проведені розслідування підтвердили, що все так і було. Однак заклики Грузії про дипломатичну підтримку не були почуті. Невідомо, чи був цей інцидент організований спеціально, щоб перевірити реакцію міжнародної спільноти на нарощування воєнної активності Росії в Грузії. Відсутність такої реакції Москву явно підбадьорила. У квітні Володимир Путін оголосив, що Росія зміцнює офіційні зв’язки з двома самопроголошеними регіонами — Абхазією та Південною Осетією... Знайшло підтвердження те, що було очевидним упродовж кількох років — Росія не діє відповідно до свого мандата як чесний посередник, а активно підтримує сепаратистські сили. З тверджень Росії, що вона відіграє у Грузії роль миротворця, злетів останній фіговий листок. За першою ескалацією настали і наступні кроки. Під приводом ремонтних робіт на залізниці Росія направила 400 своїх солдатів до Абхазії. Російські літаки почали збивати грузинські безпілотники. Жоден із численних інцидентів не був озвучений за межами регіону. І тому складається враження, що теперішні бої розпочалися з неспровокованого нападу Грузії на Південну Осетію. Це зовсім не так. Звичайно, що з боку Грузії були необдумані кроки, але до наступальних дій вона вдалася після довгого періоду ескалації напруги, і Росія за цей час зробила все, що могла, аби скаламутити воду і спровокувати таку реакцію. Деякі заяви росіян про геноцид не підтверджуються незалежними джерелами. Кремль насправді переслідує мету не гуманітарного, а геополітичного характеру. Він намагається відновити сферу впливу, втрачені у зв’язку з розпадом СРСР («найбільшою геополітичною катастрофою», як назвав цю подію Путін). У картині, яку малює Кремль, немає місця незалежній Грузії, ні незалежній Україні, ні незалежній Молдові».
«Путін, який хоче повернути радянську міць, у відносинах з країнами–сателітами повернувся до колишньої, радянської практики. Росія продемонструвала, що готова застосувати військову силу, щоб накинути свою гегемонію. Зважаючи на такі зловживання, Захід, а особливо Євросоюз, яким тепер керує Саркозі, зберігає дивне мовчання».
«Чим далі російські танки заглиблюються в Грузію, тим більше світ усвідомлює справжні наполеонівські амбіції Володимира Путіна. Він намагається відродити панування Росії в Євразії. Він узяв на мушку Україну, навіть країни Балтії можуть опинитися під загрозою, якщо Путіну дозволять діяти безкарно. Захід повинен заявити, що Грузія — це вже занадто. Неважливо, хто першим відкрив вогонь минулого тижня в Південній Осетії, оскільки Москва користується проблемою сепаратизму як приводом для розгрому армії Грузії і зміщення її уряду. Заяви Росії про те, що Грузія проводить етнічні чистки, тепер виглядають як відрепетирувана пропаганда, покликана виправдати добре підготовлену агресію. Наказу Путіна чекали тисячі військовослужбовців і сотні танків, кораблів та воєнних літаків. Інтервенція до Грузії — це ляпас безпосередньо західному альянсу. Потрібно дати рішучу відповідь. Що стосується Сполучених Штатів, то для президента Буша це, можливо, найкращий момент для публічного визнання того, що він і держсекретар Кондоліза Райс дуже помилилися в Путіні. Якщо Росія не усвідомить, що наполеонівський експансіонізм їй не вибачать, то після Грузії Путін неодмінно піде далі».
«Своєю неспівмірною відповіддю на дії Грузії Путін, схоже, має намір створити прецедент вирішення питань, які виходять далеко за рамки територіальних суперечок на Кавказі. Жорстокою атакою на Грузію Путін одночасно дав зрозуміти, що статус Росії як великої держави не підлягає обговоренню і що вона не потерпить змін проти її волі в регіональному статус–кво».
Автори Рональд Асмус і Річард Холбрук.
«Не один тиждень і навіть рік автори цієї статті попереджали зі сторінок цієї газети, що Москва добивається зміни режиму в Грузії та зміщення прозахідного, демократично обраного президента Михаїла Саакашвілі. Ми попереджали, що з огляду на відсутність у Заходу твердої та єдиної дипломатичної позиції, ми рухаємося до війни. Захід і США могли попередити цю війну. Тепер у стосунках Заходу з Росією ми дійшли до водорозділу.
Москва здійснила інтервенцію в сусідню країну, здійснивши протиправний акт агресії, який порушує Статут ООН та фундаментальні принципи співробітництва і безпеки в Європі. Добре спланована війна (включно з кібератаками) розпочалася одночасно з відкриттям Олімпіади і стала порушенням давньої традиції перемир’я на час Ігор. Момент, який вибрала Москва, швидше, демонструє, що Путін намагається повалити Саакашвілі заздалегідь, перед виборами у США, що дозволить не розпочинати відносини з новим президентом з ворожої ноти. Ми повинні виступити проти тиску, який Росія чинить на своїх сусідів, особливо Україну. Імовірніше за все, саме вона стане наступною ціллю спроб Москви створити нову сферу гегемонії».
За повідомленням російської радіостанції «Ехо Москви», в грузинському місті Горі внаслідок бомбового удару, завданого російськими військами, загинув журналіст із Голландії та грузинський оператор. Відеорепортер із Греції, що потрапив у Горі під обстріл, помер уже в тбіліській лікарні, повідомило грузинське Громадське телебачення. Однією з мішеней російських агресорів була місцева телестанція. Поранення отримав і шофер–грузин, який вивозив іноземних журналістів із міста.
Раніше надходила інформація про те, що в неділю внаслідок обстрілу південноосетинських ополченців загинули журналісти–фотографи Олександр Климчук та Грігол Чихладзе — працівники агенції Caucasus Press Image, які увійшли в Південну Осетію з грузинськими військами.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
