Битва дипломатів на тлі війни

12.08.2008
Битва дипломатів на тлі війни

На вулицях міста Поті після бомбардувань російської авіації. (Фото Рейтер.)

Від початку військового конфлікту між Грузією та Росією Україна чітко задекларувала свою позицію: у відповідній заяві Міністерства закордонних справ наголошується на тому, що наша держава підтримує територіальну цілісність Грузії і готова «в рамках міжнародних дипломатичних зусиль зробити свій внесок у мирне врегулювання ситуації в регіоні». Висловлюючи жаль з того приводу, що Росія з посередника стала безпосереднім учасником конфлікту, Україна закликала Російську Федерацію, постійного члена Ради Безпеки ООН, «вивести війська з території Грузії, виявляти стриманість у своїх діях та здійснити необхідний вплив на сепаратистський режим Цхінвалі з метою повернення його представників за стіл переговорів».

Президент Віктор Ющенко в суботу проводив активні телефонні консультації з лідерами світових держав та керівниками Європейського Союзу щодо припинення збройного конфлікту в Південній Осетії та сприяння початку мирних переговорів. Глава держави підписав указ про надання гуманітарної допомоги постраждалим районам Грузії і делегував у Тбілісі міністра закордонних справ Володимира Огризка. З дев’ятого серпня керівник МЗС перебуває у грузинській столиці («мета візиту — обговорити з керівництвом Грузії конкретні заходи з метою припинення військового протистояння», — цитує Огризка прес–служба нашого зовнішньополітичного відомства). Зокрема, міністр мав зустріч із президентом Михаїлом Саакашвілі, який подякував Україні за підтримку.

Однозначність ставлення офіційного Києва до конфлікту не могла залишити байдужою російську сторону. МЗС РФ звинуватило Українську державу в тому, що вона «останнім часом азартно озброювала до зубів грузинську армію, тим самим прямо заохочуючи керівництво Грузії до інтервенції й етнічних чисток у Південній Осетії». А отже, наголошують у Москві, Україна як ледве не головний винуватець військового конфлікту «не має ніякого морального права повчати інших і, тим більше, претендувати на свою роль у врегулюванні».

На «дружню» щодо України заяву Росії з обуренням відреагувало Тбілісі. «Дивно, коли російська сторона говорить іншим країнам про мораль на тлі того, що російська регулярна армія здійснює повномасштабні бойові дії проти суверенної Грузії й бомбить мирне населення по всій території країни», — дивується у своїй заяві грузинський МЗС, нагадуючи Кремлю, що це саме «російський уряд протягом останніх років інтенсивно озброював цхінвальський кримінальний режим».

Реальної гостроти словесному конфлікту між Москвою та Києвом додав Чорноморський флот, який РФ спрямувала до морського кордону з Грузією. На інформацію про те, що оперативна група кораблів ЧФ Росії вирушила із Севастополя в бік Новоросійська, зовнішньополітичне відомство України відреагувало жорсткою заявою. «З метою запобігання виникненню обставин, за яких Україна може бути втягнута у збройний конфлікт та військові дії через участь у них військових формувань ЧФ РФ, що тимчасово базуються та дислокуються на території України, українська сторона залишає за собою право відповідно до норм міжнародного права та законодавства України заборонити повернення на територію України до розв’язання конфлікту кораблів і суден, які можуть узяти участь у вищезгаданих діях», — попередило Росію наше МЗС.

У відповідь департамент інформації і друку російського МЗС офіційно поширив повідомлення про те, що «у Росії викликають здивування тон і зміст заяви» українського зовнішньополітичного відомства щодо кораблів ВМФ РФ, спрямованих «для цілей патрулювання морських просторів біля узбережжя Абхазії». «Нічтоже сумняшеся» з Москви іронізують, що про втягнення у збройний конфлікт Україні варто було замислитися тоді, коли вона «поставляла озброєння стороні, яка почала цей конфлікт», а критикувати дії російського флоту їй, мовляв, зась.

До кремлівської «дипломатії» долучилися й внутрішні симпатики Кремля. Лідер Компартії Петро Симоненко заявив, що потрібно «порушити кримінальну справу за фактом незаконних поставок української зброї в Грузію». А ще повідомив «сенсаційну новину»: за інформацією головного комуніста, у секретаріаті Президента розроблено й узгоджено декілька сценаріїв з підготовки до розташування військових баз США або НАТО на території України». І з цією метою, як знає Симоненко, Банкова за підтримки екстремістів–націоналістів може спровокувати міжконфесійні та міжетнічні конфлікти, терористичні акти та інші жахи в Криму.

Позиція інших провідних політичних сил України також була прогнозованою: у Партії регіонів, хоч і обережніше, ніж комуністи, але теж закликають до розслідування «поставок української зброї» на Кавказ, у «Нашій Україні» – висловлюють глибоке занепокоєння вторгненням військових сил Росії на територію суверенної Грузії.

І лише з позицій Блоку Тимошенко — тиша. Станом на вчора по обіді політична сила Прем’єр–міністра жодним чином не висловила свого ставлення до війни. Хоча якщо воно таке саме, як у нардепа від БЮТ Валерія Писаренка, який, за даними сайту «Спротив», назвав дії Росії в Південній Осетії «суто миротворчими», то краще мовчати.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>