Останні помахи крильми

Учора перед будівлею Харківської облради, яка розглядає питання щодо можливості запрова­дження трирічного мораторію на полювання в області, відбулися мітинги прихильників і противників такої заборони. Як повідомляє УНІАН, прибічників такої заборони привела Партія зелених. Активісти–екологи тримали плакати з гаслами «Збережемо природу дітям!», «Кинь полювання — стань людиною». Противники запровадження мораторію були представлені членами обласного відділення Українського товариства мисливців і рибалок. Керівник цієї організації Анатолій Авдєєв заявив, що забороняти мисливство недоцільно, оскільки окремих видів дичини в лісах Харківщини більше, ніж визначено нормативами, а мораторій призведе до посилення браконьєрства.

Сезон полювання на пернату дичину по всій Україні відкривається вже завтра, 9 серпня. Мисливці вже приготували рушниці, а тим часом природоохоронці все гучніше закликають обмежити вбивство птахів. До уваги читачів – один із таких «криків відчаю».

Надворі XXI ст., весь цивілізований світ стає на захист тварин і птахів, веде боротьбу з відстрілом «братів наших менших», а в Україні стрілянини в лісах, полях і на водоймах не меншає. Аби надати цій діяльності більш цивілізованого вигляду, полювання здійснюється лише в певний період року. Існують заборони на вбивство рідкісних видів, у межах населених пунктів тощо. Але насправді виконати ці умови майже неможливо. Розрізнити види, на які можна полювати, а на які — ні, дуже складно. Навіть фахівці–орнітологи інколи помиляються у визначенні, адже наблизитися до птахів упритул дуже складно. Що вже казати про тих, хто звертає увагу на пернатих лише раз чи двічі на рік — під час полювання, через приціл мисливської рушниці! До того ж стріляють часто в сутінках, тумані, коли видимість погана.

Варто згадати і про мисливців, які далеко не завжди є тверезими. Як наслідок, під час полювання гинуть не лише птахи, а й люди. Для прикладу можна згадати долю відомого політика, котрого на Харківщині в гонитві за здобиччю підстрелили компаньйони.

Умови полювання на птицю цього року сформульовані в наказі Державного комітету лісового господарства від 18 червня. Якщо «наказ» — виходить, що, хоч–не–хоч, а полювати потрібно. Документ погоджено в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та в Інституті зоології НАНУ. Тут мимоволі виникає запитання, а хто ж повинен захищати птахів? Напевне, вони самі себе.

Полювання на пернату дичину має розпочатися 9 серпня і триватиме до кінця року (на деякі види дозвіл закінчується трохи раніше, а на деякі — аж до 25 січня 2009–го). За «убивчим» наказом мисливець щодня може поцілити трьох гусей, п’ять качок, п’ятнадцять перепілок, трьох фазанів тощо.

Щодо термінів полювання, то їх наукове обґрунтування — фікція. На день початку полювання вік молодняку становитиме лише кілька тижнів. І саме цим новонародженим птахам судилося стати основною мішенню мисливців. Якщо ж молодшим «пощастить» і загинуть батьки, для значної частини малюків це теж означатиме смерть.

Як правило, саме перші день–два полювання є наймасовішим і найстрашнішим за наслідками. Гуркотіння джипів, безперервне бахкання рушниць, безліч випитого спиртного і гори залишеного сміття — так найчастіше виглядає «свято чоловічої звитяги». Водночас це маса вбитих і кинутих птахів. Адже не можна всерйоз говорити про мисливський трофей, який у живій вазі «тягне» на 100—200 г.

Отже, щоб побачити пташине царство України, потрібно поспішати. А це царство, хоч і поріділе, все ж ще існує. Вважається, що на нашій території є 400 видів птахів. Інша річ, що представників деяких видів залишилося лише кілька десятків або навіть одиниць. Приміром, у нас ще зустрічаються пелікани і навіть такий екзотичний птах, як фламінго. Щодо останнього, то його навіть не занесено до Червоної книги України. Виходить, що і фламінго можна поцілити?..

У місцях полювання залишається й невидима, уповільнена смерть у вигляді безлічі свинцевих дробин. Досить часто вона опиняється у шлунках птахів, які, не знаючи наслідків, її ковтають. Цей метал отруює усе довкілля, впливає й на людей.

Варто зупинитися і на такій «деталі», як збіг більшості об’єктів природно–заповідного фонду та мисливських угідь. Останнє означає ще один дивовижний факт — виявляється, на територіях, які створені для охорони природи, можна полювати! Тут, як кажуть, коментарі зайві.

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук

ПРОПОЗИЦІЇ–ЗАКЛИКИ

Звісно, що традиції, хоч і варварські, одразу не зникають. Тим паче що існує лобі у вигляді політиків–фанатів полювання, а також фірм, які випускають та імпортують мисливське спорядження. Це реалії, їх треба враховувати. Але нищити по–варварськи природу все ж не годиться. На думку автора і багатьох інших людей, які дбають про збереження природи, перше, що необхідно зробити, — прийняти рішення про перенесення початку полювання принаймні на вересень. Надалі потрібно ще більше скоротити терміни мисливського сезону. Адже Україна є батьківщиною не лише людей, а й птахів…