Уряд звів ціни в «мінус»

Дефляція в Україні, за даними Державного комітету статистики, в липні становила 0,5%. Говорячи простою мовою, це означає, що в цілому по країні в липні загальний рівень цін дещо знизився — на піввідсотка. Ще на початку року Тимошенко просила дати їй шість–сім місяців, щоб приборкати інфляцію.

«Якщо хтось розповідатиме, що це стандартні дефляційні місяці (літні місяці), то я тримаю в руках за останні 10 років показники за липень. І можу сказати, що ми дали один з якнайкращих показників за всі періоди — саме в липні», — заявила Прем’єр на засіданні уряду в середу, наголосивши, що торік інфляція в липні становила 1,4 відсотка. Тимошенко відзначила, що дефляційні показники відзначено у більшості регіонів, а в Севастополі ціни взагалі знизилися більше, ніж на два відсотки!

Голова уряду переконана, що на сьогодні немає об’єктивних причин для інфляції в Україні. Тому вражаюча різниця у показниках пояснюється винятково суб’єктивними чинниками, головний з яких, вважає очільниця уряду, — недбале виконання обласними адміністраціями власних обов’язків. Серед областей, які в липні зіпсували загальну інфляційну картину, Прем’єр назвала Хмельницьку, Чернігівську, Житомирську та Київську і пообіцяла «подати документи на відставку» тих голів областей, які у серпні знову допустять «місцеву інфляцію» на тлі загальної дефляції.

Але успіхи останніх місяців у подоланні зростання цін — не привід заспокоюватися. І в уряді це розуміють. Адже економіка України є часткою світової економічної системи, а отже, на неї впливають світові тенденції. Хоча в Україні інфляція за останні два місяці цього року нижча, ніж у США, Росії та більшості країн СНД, вона поки що лишається відчутною. Чому?

Чим ми гірші за ЄС?

В умовах стрімкого подорожчання традиційних видів палива — нафти та газу — українська економіка продовжує споживати неприпустимо багато енергії: щоб виробити реального валового продукту на 1000 доларів, Україна витрачає приблизно 3,5 тонни нафтового еквіваленту (т.н.е). В Росії цей показник складає 2 т.н.е., у Казахстані — 1,7 т.н.е, а в розвинених європейських країнах він менший за 0,5 т.н.е. Вітчизняне виробництво лишається енергозатратним, тому світове подорожчання палива завдає Україні набагато серйознішу шкоду, ніж ЄС.

Схожа ситуація і з харчами, що дорожчають по всьому світові. Українці витрачають на продукти харчування значно більшу частку своїх доходів, ніж решта європейців. І це не тому, що в Україні більше їдять, а тому, що населення України є суттєво біднішим за європейське. А чим бідніше населення, тим більший обсяг у його споживчому кошику займають витрати на харчування. Середньостатистичний українець витрачає на продукти харчування 53,1% своїх видатків (найбільше — на Донбасі й Причорномор’ї), середньостатистичний громадянин ЄС — близько 15—20 відсотків.

Бойові операції на антиінфляційному фронті

Але в Україні, на відміну від ЄС і США, ріст цін протягом останніх місяців пригальмувався. У липні зафіксовано дефляцію (зниження цін), у серпні також очікується дефляція. Ймовірне традиційне осіннє прискорення інфляції уряд спільно з Національним банком зможе стримувати. Не в останню чергу — завдяки великому врожаю цього року (очікується, що Україна збере більше 40 млн. тонн, торік було лише 29).

Крім того, уряд вжив ще низку заходів, які сприяли гальмуванню інфляції. Тут можна згадати цілком вдале використання Кабміном державних резервів. Додавши на ринок, наприклад, цукор із резерву, уряд збив ціни на цей продукт: у травні — на 2,2%, у червні — ще на 1,9%. А використовуючи імпортно–експортні квоти, уряд спочатку загальмував, а відтак знизив ціни на олію.

Прислужилася до зниження цін також активна антимонопольна політика, коли уряд разом з Антимонопольним комітетом вкорочував апетити власників великих торговельних мереж та протистояв монопольним змовам на ринку курятини і палива. Розширення імпорту, пов’язане зі вступом України до СОТ, також сприятиме зниженню цін, бо посилить конкуренцію на внутрішньому ринку.

Скільки коштують політичні амбіції?

Чи зміг уряд Тимошенко зробити все можливе, щоб загальмувати інфляцію? На жаль, ні. Суттєва частина урядових планів та заходів так і лишилася намірами. Ось декілька пунктів із цього сумного переліку: пакет антиінфляційних законопроектів уряду (зокрема, щодо розширення квот на імпорт м’яса) заблоковано в парламенті; закон, поданий урядом і депутатами демократичної коаліції, щодо встановлення граничних торговельних надбавок на соціальні товари заветований Президентом; антиінфляційні постанови уряду щодо експортних квот на олію та надання Держкомрезерву відстрочки зі сплати ввізного мита при закупівлі імпортного цукру та м’яса призупинені Президентом.

Виходить, що відмінність України від країн із демократичними традиціями — не тільки у рівні життя та енергоспоживання. Вона ще й у тому, що разом з опозиційними силами, яким здається, що чим гірше буде в країні, тим більше в них шансів повернутися до «керма», урядові протистоїть ще й частина влади.

Ганна ОРЄШКО