Подвійна жіночність «Летючої миші»

      Жінка, як відомо, з нічого може зробити три речі: капелюшок, салат і скандал. Але це так, коли «нічого» є дійсно абсолютним, оскільки насправді жінки набагато вигадливіші й талановитіші. Минулих вихідних у Театрі оперети давали прем'єру «Летючої миші», режисером-постановником якої є народна артистка України Тамара Тимошко-Горюшко, а диригентом-постановником — Оксана Мадараш. Оперета Штрауса завжди була класикою жанру, у подвійній же жіночій транскрипції вона  зазвучала особливо насичено, іскрометно, а той феміністичний натяк, який був закладений у лібрето і який чоловіки-режисери воліють здебільшого не помічати, цього разу вийшов особливо промовистим.

      «Летюча миша» в Київській опереті була поставлена на початку вісімдесятих — власне, цю постановку можна було б назвати поновленням, яке театр підгадав до 500-ї вистави. Але змін настільки багато — декорація, костюми, оновлений склад, інша постановка, додано кілька номерів — що, як на мене, це самостійний новий спектакль, тим більше що ту «Летючу мишу» київський глядач уже встиг підзабути, оскільки з репертуару її зняли рік тому.

      Над «Летючою мишею» театр працював протягом року. Хотіли потішити театралів новою виставою ще минулого жовтня, але фінансування за цим терміном не встигло. Київський театр оперети в Україні — єдиний і неповторний, і на його сцені, вважає Оксана Мадараш, такі вистави, як «Летюча миша», мусять виходити кожних два тижні: «Я дуже хочу, щоб на нашій сцені була і «Фіалка Монмартру», «І моя чарівна леді», і «Принцеса цирку» — це класика, це найкраще, це завжди цікаве».

      «Цю виставу, як жодну іншу, люблять глядачі, — каже Тамара Тимошко-Горюшко. — І ми вирішили її повернути. Чи були  труднощі в роботі над нею? Я вважаю, що чим більше труднощів, тим вистава яскравіша і потрібніша. А коли все буде легко, то на гідний результат можна не сподіватися. Театр — це живий організм. І коли говорити, що мали великі проблеми у роботі над цією виставою, — ці проблеми повинні бути. А колектив нашого театру у своєму творчому потенціалі надзвичайно потужний».

      Дві жінки, що поставили одну виставу, — таке в цьому театрі вперше. І Оксана, і Тамара Михайлівна кажуть, що ніякого дискомфорту з цього приводу в роботі над виставою не відчували — знаходили спільну мову й охоче відгукувалися на компромісні варіанти. Хоча у роботі над «Летючою мишею» вигулькнули проблеми, які варто врегульовувати найближчим часом. Окрім своєчасного фінансування, це ще й той факт, що трупа зараз не дуже велика, в Театрі оперети артистів мусить бути більше. Але то все — кухня, лад у якій, згідно зі своєю посадою, наводитиме художній керівник театру Богдан Струтинський.

      А до уваги глядачів — нова «Летюча миша», дуже яскрава і дуже повчальна історія обдуреної дружини, яка не лише провчила свого чоловіка-ловеласа, а й довела йому, що була і залишається найкращою. Багата драматургія, розкішна музика, яскаві костюми і характери — є чим потішити найвибагливішого театрала. До речі, глядачі в Оперети настільки віддані — будь-який національний театр позаздрить. Коли одного разу через відключення світла (поряд з Оперетою ведеться будівництво і такі сюрпризи іноді траплялися) довелося відмінити «Циганського барона», то театрали навіть стихійний мітинг у вестибюлі влаштували. Мовляв, через цих прагматиків люди до мистецтва долучитися не можуть! Тож, панове будівельники, надалі будьте акуратнішими — не виключено, що в разі наступного знеструмлення  протест глядачів відбудеться безпосередньо на будівельному майданчику.