Ріжки та ніжки

Українські м’ясовиробники переконують, що вже відчули наслідки вступу до СОТ. До того ж замість вільного доступу до зовнішніх ринків, на яких можна реалізовувати свою якісну продукцію, вони отримали кота в мішку. Через досі не гармонізоване законодавство в цій сфері та відсутність закону про м’ясо, проект якого лежить у ВР уже два роки, технічних регламентів та державних стандартів, Україна стає сміттєзвалищем світу за завезенням усього м’ясного непотребу.

Підтримай своїх

Незважаючи на обіцянки, про рівноправну конкуренцію на світовому ринку м’ясопродуктів говорити зарано, переконаний голова ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» Олександр Бакуменко. Адже закордонні сільгоспвиробники мають значно вищий рівень державної підтримки. З розрахунку на гектар сільгоспугідь рівень державної підтримки в Україні у 20—40 разів нижчий за підтримку в розвинених країнах світу. Країни дотують один гектар землі на рівні 700 доларів. Україна ж — лише 17. Тож конкурувати з продукцією цих країн — досить складно, вважає експерт.

Також, щоб підвищити якість та знизити вартість продукції за кордоном, застосовують пряме субсидіювання, пільгове кредитування, а уряд дає гарантії під кредити. «Та головний інструмент — обмеженням конкуруючого імпорту», — наголосив Бакуменко. Наприклад, у Сполучених Штатах нещодавно прийняли закон про підтримку національного товаровиробника — «Фермерський біль», згідно з яким до 2018 року америкарські аграрії отримають 618 мільярдів доларів. А Європейський Союз практикує експортну субсидію. Вона починає діяти, коли в країні виробляється продукції більше, ніж потрібно для внутрішнього ринку. «Наприклад, на 1 тонну яловичини, яка експортується з ЄС іде пряма експортна субсидія в сумі 1499 доларів на тону. На тонну свинини — 550 доларів. В Україні ж такого нема», — пояснює голова Олександр Бакуменко.

Проте навіть українські підприємства–виробники якісної м’ясопродукції все ж не можуть продати її за кордон. «Спробуйте вивезти з України в країни Євросоюзу хоча б тонну м’яса. У вас нічого не вийде», — обурюється голова «Союзу птахівників». Адже у нас не гармонізоване ветеринарне законодавство, немає референс–лабораторій. «І скільки ми не намагаємось викликати експертів ЄС, які б поглянули на наші надсучасні підприємства і дозволили імпорт з України — нічого не вдається. Український товаровиробник, який виробляє високоякісну та повністю конкурентоспроможну продукцію, не може вийти на конкурентні ринки», — підсумував Олександр Бакуменко.

Даєш неліквід!

Цього року було заплановано виробити 2 мільйони 300 тисяч тонн м’яса, збільшуючи обсяги виробництва в основному за рахунок приросту птахівництва і меншою мірою за рахунок свинини. Найбільше ж дефіциту яловичини, бо її виробництво упродовж останніх п’яти років упевнено прямує вниз. «Вперше за останні роки Україна буде повністю забезпечена вітчизняним м’ясом птиці — ми виробимо мільйон тонн продукції. Навіть у найкращі радянські часи не вдавалось досягти таких показників», — не міг не похвалитись таким успіхом голова «Союзу птахівників». Попри збільшення кількості українського м’яса, нам його все таки не вистачало. У таких випадках зазвичай завозять імпортне, що ми тут же й зробили.

Однак ввезли не те що треба. «За балансом на 2008 рік нам не вистачало 200 тисяч тонн м’ясопродуктів. Із них половина свинини і стільки ж яловичини», — констатує Олександр Бакуменко. А замість цього ввезли близько 10,5 тисячі тонн тримінгу з субпродуктів яловичини, тобто блочні шматочки невідомого походження. Більше яловичини ми не отримали. Свинини завезли майже скільки треба — 86 тисяч тонн. Та лише 61 відсоток із них — туші та напівтуші, тобто якісна продукція. Решта ж баки, жири та шкури, тобто сировина низької, сумнівної якості. «Один із яскравих прикладів. Недавно завезли 1,5 тисячі тонн свинини, які за документами були наче кістками на переробку. Під час перевірки в ній виявили сальмонелу та збудники інших хвороб», — розказав генеральний директор корпорації «Тваринпром» Сергій Гнатюк. В Україні, правда, є Закон «Про захист національного виробника», за яким виробник може подати скаргу на неякісну продукцію. «Але подати її може лише той, хто має у своєму виробництві 50 відсотків. У нас такої структури нема, тож відповідну скаргу подати неможливо», — підсумував Гнатюк.

А ще, всупереч балансу, завезли м’ясо птиці — аж 87 тисяч тонн. Трохи менше половини з них м’ясо механічної обвалки. Ще дев’ять відсотків — каркаси та спини. І американських окороків — 49 відсотків. Зрозуміло, що вони дешевші, проте не якісніші, переконує пан Бакуменко. Американці споживають лише груднину та напівфабрикати, так зване біле м’ясо. А все «гомілкове» іде на експорт у країни Африки, Азії та СНД. «Адже американське законодавство дозволяє використання біостимуляторів, ГМО, які в основному й накопичуються в окороках», — пояснив голова «Союзу птахівників».

Якість цих продуктів непокоїть й аграрне міністерство. «Вони з групи товарів, які можна назвати низькосортними, що й підтверджується реальними цінами», — зазначив міністр аграрної політики Юрій Мельник. За 6 місяців, за даними митної служби, завезено 160 тисяч тонн м’яса. «З них лише 28 відсотків можна назвати якісним — це напівтуші та четвертини туш свиней. Решта з групи низькосортних товарів. Ніхто у світі такий продукт не купує, а ми ж цей неліквід ще й споживаємо», — підсумував міністр.

Суворі вимоги — якісний імпорт

Наслідком цього стало зменшення з початку року поголів’я свиней і великої рогатої худоби на 20 та 11 відсотків відповідно. Крім цього, знизились закупівельні ціни на свинину та яловичину на 20 та 15 відсотків відповідно. «Якщо ж така ситуація продовжиться і далі, то впродовж наступних трьох­–чотирьох місяців ще більше зменшиться поголів’я птиці, свиней та великої рогатої худоби, а вітчизняне виробництво м’яса не дорівняється і до минулорічних темпів», — прогнозує Олександр Бакуменко. Щоб такий прогноз не став реальністю, у Міністерстві аграрної політики продовжують розвивати програму підтримки галузей тваринництва, зокрема скотарства та виробництва м’яса, збільшуючи обсяги фінансування цілої низки державних програм. «Якщо говорити про скотарство, то більше 250 мільйонів гривень цього року передбачено на виплату дотацій за закуплене чи додане поголів’я великої рогатої худоби, зокрема корів та племінних овець, — запевнив Юрій Мельник. — Тобто галузі, які на сьогодні мають найнижчий рівень прибутковості, за пріоритетом підтримувались і будуть підтримуватися державою».

Проте й із неякісним імпортом боротись треба. «Як свідчить інформація спеціалістів та експертів, розвиток негативних тенденцій у вітчизняному тваринництві може призвести до скорочення внутрішнього виробництва та споживання якісного м’яса та м’ясних продуктів, зниження закупівельних цін на сільгосппродукцію та виробничого потенціалу галузі», — відзначив минулого тижня Президент Віктор Ющенко у своєму листі до Прем’єрки. «Ми повинні терміново ввести обмеження, жорсткі вимоги до тієї імпортної продукції, яка демпінгує ціни на вітчизняне м’ясо», — впевнений президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич. У МінАП дотримуються такої самої думки, збираючись підвищувати вимоги діючих стандартів та посилювати контроль за ввезенням сировини для виробництва м’ясопродуктів.