Шукай «чужого» біля вуха

Стомлені за рік трудівники під час літньої відпустки масово вибираються з «кам’яних джунглів» і вирушають завойовувати морські узбережжя, гірські перевали чи принаймні лісові масиви. Українці сунуть подалі від задушливих міст, добряче набридлих заторів, натовпів і, звісно ж, «рідних» офісів. Тож не дивно, що улюбленим місцем відпочинку стає природа: карпатські та кримські ліси, гори. Утім на відпочивальників, які прагнуть насолодитися єднанням із природою, усюди можуть чатувати неприємні сюрпризи. Зокрема, зустріч із дрібними істотами, які харчуються людською кров’ю та можуть переносити серйозні захворювання.

Хворобу Лайма реєструють в усіх областях України

Якби не здатність кліща переносити серйозні інфекції, то ця маленька істота була б не страшнішою від банального (не малярійного!) комара. Утім... На території України від малого кровопивці можна «підхопити» кліщовий енцефаліт або хворобу Лайма. Найприкріше, що людина ніяк не зможе відрізнити зараженого кліща від «простого», оскільки зовні вони схожі, наче брати–близнюки. Відпочивальник ніколи не може бути впевнений у «стерильності» кліща, знайденого десь біля свого вуха. Точну відповідь на запитання — є інфекція чи ні — дасть тільки лабораторія. Звісно, якщо людина туди не полінується звернутись.

Медики кажуть, що найнебезпечнішим наслідком укусу кліща є зараження кліщовим енцефалітом. Це захворювання вражає центральну нервову систему людини і, як наслідок, може призвести до інвалідності, а іноді — до летальних випадків.

«Зараження людини відбувається під час кровоссання кліща, при випадковому роздавлюванні кліща чи розчісуванні місця укусу та при втиранні в шкіру зі слиною чи тканинами кліща збудника інфекції, при вживанні в їжу сирого молока інфікованих кіз чи корів. Від хворої людини до здорової це захворювання не передається», — розповідає лікар–паразитолог Центральної санітарно–епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров’я України, кандидат медичних наук Світлана Ніколаєнко.

Інкубаційний період, тобто час від зараження до перших проявів кліщового енцефаліту, триває від семи до тридцяти діб. У середньому через два тижні після укусу дошкульної тварини в пацієнта піднімається температура, починається сильний головний біль, дошкуляє нудота, може з’явитися блювання. Якщо людина не звертає уваги на тривожні симптоми чи займається самолікуванням (думаючи, що то отруєння), історія може закінчитися в реанімаційній палаті. Набагато поширенішою загрозою, яку несуть українські кліщі, є іксодовий кліщовий бореліоз, більш відомий як хвороба Лайма. Вчасне виявлення і лікування цієї інфекції є дуже важливим, оскільки хвороба може призвести до інвалідності пацієнта. У хворих уражаються шкіра, суглоби, м’язи, нервова і серцево–судинна система, печінка, очі. За минулий рік на території України захворюваність на хворобу Лайма реєстрували на території всіх областей. Якби відпочивальники були уважніші, випадків було б набагато менше.

«Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща, — розповідає Світлана Ніколаєнко. — Протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а наприкінці третьої доби наближається до 100 відсотків. Тривалість інкубаційного (прихованого) періоду хвороби Лайма становить від однієї до 60 діб, найчастіше — 14 діб. Першим специфічним проявом захворювання є поява на шкірі мігруючої кільцевидної еритеми (почервоніння) червоно–рожевого кольору 5—6 сантиметрів у діаметрі. Найчастіше червона пляма з’являється на місці присмоктування кліща, згодом вона повільно блідне в центрі, а зона почервоніння переміщується — іноді до 50 сантиметрів. На тлі еритеми в людини може початися гарячка, головний біль, затверділість м’язів шиї, ломота у всьому тілі і млявість».

Помітивши в себе бодай один із наведених симптомів, людина має якнайшвидше звернутись до лікаря. Особливо якщо за тиждень–два до нездужання пацієнт провів декілька незабутніх днів на природі.

Букет із... кліщами!

Щоб не стати мимовільною «годівничкою» для малих кровопивців, відпочивальникам слід знати побільше про свого ворога. Так, іксодовий кліщ (саме в його організмі розмножується вірус кліщового енцефаліту) живе переважно в мішаних лісах із густим підліском і добре розвиненим листяним покривом та в підстилці з опалого листя. Нападає просто з землі, кущів, високої трави. Зауважте, що обабіч стежин і на галявинах кліщів значно більше, ніж у темній гущавині лісу.

«Кліщі найчастіше нападають на людину, яка гуляє в лісі, парку, зеленій зоні, — розповідає Світлана Ніколаєнко. — Дрібні членистоногі чіпляються до одягу людини, коли вона торкається гілок дерев, кущів або просто сидить на траві. Утім кліщі можуть переповзати на шкіру відпочивальника й присмоктуватись до своєї жертви не в самому парку, а через деякий час — після повернення людини додому. Ці істоти нерідко залишаються на одязі, сумках, підстилках, особистих речах та квітах, принесених з лісу, а вже потім переповзають на людину».

Гуляючи в місцях, де можуть бути кліщі, відпочивальникам слід одягатися у світлий однотонний одяг із довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла — щоб людині було легше помітити на собі непроханого гостя. Голову варто покривати хусткою, панамкою чи іншим головним убором (на тканині кліща помітити легше, ніж на волоссі). Крім того, через кожні дві години під час прогулянки та один раз удома варто проводити само– та взаємоогляди.

Туристи, які вирушають у похід, більше ризикують «нарватися» на дружну родину кліщів, ніж городяни, які проводять декілька годин у парку. Тому місце для привалу, нічного сну на природі слід звільнити від сухої трави, гілок, хмизу (там найчастіше живуть членистоногі) в радіусі 20—25 метрів. А повернувшись додому з походу чи з короткого пікніка, треба одразу зняти верхній одяг, білизну, ретельно оглянути речі (якщо знайшли кліща, терміново спалити), випрати та випрасувати, оскільки просте витрушування не допоможе позбутися набридливих «причеп». Пані Ніколаєнко додає, що цей одяг не можна залишати біля ліжка чи лягати в ньому спати. А що як на сорочці сидить «енцефалітний кліщ»? Тому краще не ризикувати...

Не лишайте хоботок у ранці!

Що ж робити, коли запобіжні засоби не спрацювали і дрібна істота таки присмокталась до людини? Не панікувати і звернутись до найближчого травмопункту. Вони є в кожному місті й працюють цілодобово. Коли медична допомога фахівця недоступна (скажімо, під час походу в гори), треба видалити «кровопивцю» самостійно. «Кліща змащують олією (заливати не можна, щоб не задихнувся) і повільно видаляють разом із хоботком, розхитуючи кліща з боку в бік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою,— розповідає Світлана Ніколаєнко. — Витягувати незваного гостя можна також пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. Місце присмоктування треба змастити тривідсотковим розчином йоду, спиртом або одеколоном — для дезінфекції. Якщо хоботок залишився у ранці, його обов’язково видаляють стерильною голкою. Далі слід ретельно вимити руки з милом, а кліща спалити».

Усім дорослим і дітям, які пережили таку процедуру, лікарі рекомендують щоденно протягом двох тижнів заміряти температуру та слідкувати за самопочуттям. Помітивши будь–які симптоми захворювання (підвищення температури тіла, почервоніння, припухлості на шкірі), людина має звернутися до лікаря–інфекціоніста.

Уколовся — і кліщ не страшний

Лікарі кажуть, що будь–якому захворюванню краще запобігти, ніж потім лікувати. Тому, виїжджаючи до місцевості, де є небезпека заразитись кліщовим енцефалітом, людям слід заздалегідь зробити щеплення проти цього захворювання, пройти інструктаж щодо методів особистої профілактики й запастися репелентами — спреями й мазями, які відлякують комах та інших членистоногих. При цьому слід пам’ятати, що щеплення треба зробити не менш ніж за 14 днів до виїзду в небезпечну зону. Тоді в людини виробляється імунітет до інфекції, і зустріч із маленькими кровопивцями не закінчиться в лікарняній палаті.

У Києві щеплення проти кліщового енцефаліту проводять у кабінеті щеплень поліклінічного відділення Центральної міської клінічної лікарні при наявності довідки про відсутність медичних протипоказань.

«Для термінової профілактики та лікування кліщового енцефаліту в дорослих та дітей призначається імуноглобулін проти кліщового енцефаліту, — зазначає Світлана Ніколаєнко. — З профілактичною метою препарат вводять, у першу чергу, нещепленим особам або тим, які отримали неповний курс вакцинації проти кліщового енцефаліту та помічали присмоктування кліщів у ендемічних зонах. Якщо ризик зараження був підвищений (одночасне присмоктування кількох кліщів, численні укуси під час перебування на небезпечних територіях), препарат вводять і щепленим особам».

ДОВІДКА «УМ»

За даними Міністерства охорони здоров’я України та Всесвітньої організації охорони здоров’я, небезпечними з точки зору зараження кліщовим енцефалітом є території Автономної Республіки Крим (Сімферопольський, Судацький, Білогірський, Бахчисарайський, Алуштинський, Кіровський, Красногвардійський райони, Велика Ялта; Севастополь), Волинської області (Ратнівський, Ківерцівський, Рожищівський, Ковельський, Старовижнівський райони), Львівської області (Яворівський район), Одеської області (місто Балта).

В останні роки в Україні реєструють до десяти випадків кліщового енцефаліту щорічно. За даними медиків, Київ не належить до територій, небезпечних через кліщовий енцефаліт. Останнім часом у столиці було лише два випадки захворювання, та й то завезені з інших регіонів.

ДО РЕЧІ

Українські фахівці санепідемслужби регулярно здійснюють ентомологічний моніторинг: відловлюють іксодових кліщів у зонах відпочинку, особливо біля води, визначають вид і чисельність членистоногих, аналізують дані спостережень, складають прогноз та напрацьовують комплекс заходів на наступний рік. При плануванні рекон­струкції міських парків враховують дані санепідемслужби щодо розповсюдження кліщів та захворюваності населення на ІКБ, випадки якого з’явились останнім часом. До початку оздоровчого сезону спеціалісти з’ясовують, чи не живуть кліщі на території пляжів, дитячих таборів. Дозволи на функціонування цих об’єктів видають лише після повної розчистки території та знищення кліщів.