Виявляється, існують люди, яких не тішить, а дратує дитячий сміх, перші кроки малюків та щира беззуба посмішка. Добровільна бездітність — їхнє життєве кредо. Ці люди ліпше заведуть кота чи вибагливу пальму, ніж зважаться народити й виховати дитину. Ці люди бояться втратити фігуру, гроші, здоров’я, спокій, вільний час для розваг. Вони бояться відповідальності, дитячих хвороб, невдячності нащадків — всього на світі, пов’язаного з дітьми. А ще — дуже люблять себе. Вони воліють відпочивати подалі від чужих малюків, об’єднуватись у спілки «дитячих ненависників» і навіть створювати партії. Такі люди називають себе прихильниками ідеології «чайлд­фрі». І вони вже є в Україні.