На дивакуватих прибічників якогось маргінального віровчення подружжя Щербакових зовсім не схоже. Більше на таких собі тихих, рафінованих дачників, що усамітнилися на своїх позаміських сотках цілком свідомо, аби тільки бути подалі від всепоглинаючої урбанізації з її метушнею та несприятливою екологією. Однак Щербакови не дачники і навіть не фермери, хоча взяли в користування у передгір’ї Чатир–Дагу аж два гектари пасовища.