Буханець другого хліба, будь ласка!

2008 рік Організація Об’єд­наних Націй, як відомо, проголосила роком картоплі, вважаючи, що саме цей овоч є основним продуктом харчування для більшої частини незаможного населення планети. На одиницю площі, як підрахували науковці, вона дає найбільшу кількість їжі порівняно з будь–якою іншою сільськогосподарською культурою і тому відіграє величезну роль у забезпеченні продовольчої безпеки світу. В Україні, де картоплю не просто люблять, а й називають «другим хлібом», до неї завжди ставилися з величезним пієтетом. Утім проблем у картоплярській галузі від цього менше не стає.

Ми будемо перші!

У світі картоплю вирощують близько 150 країн, і основна світова тенденція зараз — збільшення валових зборів з гектара і врожаю при незначному збільшенні посадкових площ. «Україна ж має досить сильні виробничі потужності, посідаючи п’яте місце у світі після Китаю, Індії, Росії та США», — роповідає директор Інституту картоплярства Анатолій Бондарчук.

Картоплярство буде залишатися для України провідною галуззю, хоча й переживає зараз певні зміни. Перш за все — у структурі вирощування. Раніше, скажімо, значну частину картоплі вирощували в організованому секторі економіки — у колишніх колгоспах та радгоспах. Сьогодні ж до 90 відсотків виробляється в приватному секторі, тож впроваджувати наукові розробки досить складно.

«Під картоплю ми виділяємо понад 1,5 мільйона гектарів і виробляємо від 19 до 20 мільйонів тонн», — зазначає Сергій Мельник, заступник міністра аграрної політики. Особливого дефіциту на картоплю, як і на її імпорт, нема, ввозять бульбу лише на насіння, проте в дуже незначних кількостях. «Основне завдання держави й аграріїв наразі — зменшити посівні площі картоплі до 1,3 мільйона гектарів, збільшуючи при цьому її врожайність», — переконаний директор Інституту картоплярства.

Щоб виконати поставлене завдання, треба продумати, де і що садити. Дослідження інституту показують, що найкращий урожай бульби спостерігається на Поліссі. У середньому там збирають 157—160 центнерів з гектара, у лісостеповій зоні — 140 центнерів. Валовий збір урожаю у цих зонах, відповідно, 9 та 7,5 мільйона тонн. У зоні степу врожайність менше 100 центнерів з гектара, а валовий збір — лише 2,5 мільйона тонн. Тож щоб вирощувати там картоплю, треба багато коштів витрачати на добрива, насіння, полив та спеціальну техніку. «Загалом же ця галузь досить прибуткова. Аналіз врожаїв показує, що при збільшенні врожайності до 170—200 центнерів рентабельність може досягти 50 відсотків», — каже Анатолій Бондарчук.

Увага — насіння!

Для того ж, щоб своєї посадкової картоплі було достатньо і вона була якісною, Міністерство аграрної політики, за програмою селекції рослинництва, виділило майже чотири мільйони гривень. Проте саме через насіння вирощувати картоплю стає складніше. «Ми проблему насінництва зараз ставимо на перший план. Разом із Міністерством аграрної політики ми розробили програму, яка передбачає, перш за все, розповсюдження нових сортів посадкової картоплі, заміну та поновлення старих», — наголошує перший віце–президент Української академії аграрних наук Віктор Ситник.

Тож в УААН хочуть підключити наукову сітку академії для вирощування та розповсюдження насіннєвого матеріалу. «Якщо ми цього не зробимо, налагодити нормальну систему насінництва нам буде надзвичайно важко», — переконаний віце–президент аграрної академії. При цьому варто відзначити, що картопля залишається чистою та здоровою. «Ніякої небезпеки в плані «трансгенності» на сорти, які ми розробляємо, немає», — наголошує Віктор Ситник.

Тож не дивно, що виведені в Україні сорти користуються популярністю й за кордоном — їх визнали в Росії, Білорусі та Китаї. «У Росії добре знають українські сорти. Особливе місце, увійшовши до п’ятірки за поширеністю, займає український сорт «Луговський», — каже Віктор Старовойтов, заступник директора Всеросійського науково–дослідного інституту картоплярства ім. Лорха.

Два в одному

Не секрет, що картопля вразлива до певних шкідників та хвороб, найнебезпечнішою з яких є золотиста нематода. Уперше в Україні вона з’явилася лише в 1963 році, у Чернівецькій області. За ці роки площа поширення наметоди збільшилась удесятеро, заразивши майже половину території України. Ця хвороба не дає картоплі цвісти, зменшуючи врожайність.

Проте боротись із нею досить просто. Треба лише садити стійкі до нематоди сорти. «Якщо ще 16 років тому такий сорт був тільки один, та й то білоруського походження, то тепер в УААН розробили близько 30 сортів різної стиглості та з різними смаковими якостями», — відзначає Віталій Пахольчук, директор Волинського інституту агропромислового виробництва УААН. Дослідження інституту показали, що за рік застосування нематодостійких сортів картоплі кількість цист зменшилась із 144 до 46. Тобто при несильному зараженні ґрунту така картопля може очистити його від цієї хвороби.

При більшому ж поширенні захворювання варто застосовувати сівозміну. «Адже нематода з пасльонових вражає лише картоплю та помідори. При правильних сівозмінах за рік можна знищити до 40—60 відсотків цист», — ділиться рецептом Віталій Пахольчук.

Будуйте сховища та техніку

Одна з головних проблем — це відсутність достатньої кількості сховищ. «У нас мало картоплі використовують на переробку, наприклад, на крохмаль — через відсутність відповідних спеціалізованих підприємств», — повідомляє Анатолій Бондарчук. Тоді як у Сполучених Штатах переробляють більше половини вирощеної картоплі.

«Майбутнє — за ресурсозберігаючими технологіями і новою, якісною технікою», — переконаний Віктор Старовойтов. Якщо раніше росіяни, наприклад, вносили добрива тільки розкидним способом, то зараз вони виробляють і експортують за кордон техніку із локальним внесенням добрив. Це дало змогу наполовину заощадити витрати на добрива, які зараз досить дорого коштують.