Брудні танці

Минулого уїк–енду у селі Підкамінь Бродівського району на Львівщині понад п’ять тисяч нероб відгуляли етнофестиваль «Підкамінь–2008». За словами організаторів фесту, їх було майже десять тисяч, тільки половина з них ховалася по лісах у наметах від дощу. «Підкамінь» — один із найкращих етнофестивалів в Україні. Ми можемо конкурувати лише з «Країною мрій». Та коли й нам буде п’ять років, то Скрипка зі своїм фестивалем переїде до нас на Львівщину і ми організуємо дійство крутіше за польський «Вудсток», — каже голова оргкомітету фестивалю Олександр Ганущин.

Ми були, були на селі

Західну Україну впродовж останнього тижня промочило до кісток. Здавалося, небесний душ вимивав наші грішні тіла на рік наперед. А тут ще два заплановані фестивалі припали на одні вихідні. «Славське рок–фест» обіцяв багато важкої музики та іноземних хедлайнерів. «Підкамінь» зібрав винятково своїх, але тих, від чиїх перших акордів у меломанів аж душа розривається. А ще припас п’янкий запах сіна на полі, величезний камінь із синьо–жовтим прапором на горі і відмолену землю монастиря «Походження Дерева Хреста Господнього». Тож молодь із наплічниками підтягувалася на пагорби Підкаменя впродовж трьох­ днів, щоб у щоденниках пам’яті записати: «Ми були, були на селі...»

Івано–франківський гурт «Коралі», чий виступ був запланований на п’ятницю, так і не зміг доїхати. Мости позакривали, дороги позаливало, поїзди не ходять, машини замість їздити — плавають. З «Атмасферою» теж не вийшло. Солістка напередодні мандрувала Карпатами і не на жарт застудилася. Тож у п’ятницю по годині відіграли кияни «ТаРута», «Юркеш» і одесити «Русичі». Останні вийшли на велику фестивальну сцену з репертуаром, схожим на «ДримбуДаДзиґу» — народні пісні у сучасній обробці. До «Підкаменя» «Русичі» вважали, що найкраща публіка збирається на фестивалі «Бойківська ватра» у Турківському районі Львівської області. «Ми побачили, як ці молоді люди відриваються під зливою, які вони щасливі і вільні, й зрозуміли, що кращої забави, як цьогорічний «Підкамінь», і бути не може», — каже солістка гурту Людмила.

Хедлайнером першого дня був соціально аполітичний гурт «Юркеш». Його вокаліст Юрко Нечистяк перед тим, як привітатися з публікою, на сцені переодягнувся в білу сорочку з рюшечками. «Сорочці вже одинадцять років. Я її ще не прав. І не буду», — каже Юрко, натякаючи на магічну силу сценічного одягу. — А ви відривайтеся і не думайте про дощ. Його нема. Це вам тільки здається».

Виступ «Юркеш» безперестану супроводжували грім і блискавки, а Юрко вдавав, що це звукорежисер барахлить, і погрожував подати на нього в суд. «Я тут почуваюся крутішим за «Океан Ельзи», — каже на завершення. — Перед сценою — напівроздягнуті дівчата, вимазані болотом, і публіка, яку й громом не проженеш».

У червоній сукні болото місила

З Олегом Скрипкою про приїзд у Підкамінь домовлялися двічі. До гастролів у Канаду він дав згоду, а там вивихнув ногу і за тиждень до фесту відмовився. Мовляв, на милицях виступати несила, а ще оперувати ногу обіцяють. Найбільшим сюрпризом навіть для організаторів був дзвінок від Скрипки про його виїзд із Києва в Підкамінь. Болото біля сцени розкисло так, що трактор ледве проїжджав, не те що іномарка. Організатори підготували для «ВВ» джип як декорацію, чи, точніше, причеп для трактора. У кабіну до тракториста залізли дівчата з фотокамерами, щоб фіксувати, як у джипі сидить Скрипка. «Водієві пощастило більше, ніж нам, — діляться з «УМ» організатори. — Ми Скрипку бачили тільки на сцені, а він мав можливість із ним по дорозі поспілкуватися. Олег був у шоці від нашого фесту і казав, що вже багато фестивалив, але такого ще не бачив. Наступного року ми його точно знову запросимо». На сцені музикант не виглядав хворим. Багато стрибав, співав старі хіти. «ВВ» обійшлися найдорожче зі всіх запрошених гуртів. Зазвичай у них гонорар за концерт більше десяти тисяч доларів. «Ми заплатили не менше. Хочемо, щоб він побачив, які ми тут є, і переїхав із «Країною мрій» у Підкамінь», — розказує Олександр Ганущин.

Дівчата з «Сонцекльош» — єдиний гурт, який залишався у Підкамені на ночівлю. Не беручи до уваги Міська Барбару, який модерував фест і виступав з «Мертвим півнем» останнього дня. «Нам не дали ніяких посвідчень, що ми музиканти. Могли ходити по полю, пити пиво, і ніхто не чіплявся до нас, як до «Сонцекльош». Ми вперше у Підкамені. Подивилися на цю багнюку, на людей, всіх у болоті, і подумали, що тут треба знімати черговий кліп. Кращого місця годі шукати», — кажуть «Сонцекльош».

Їхню ідею другого дня підхопили фестивальники і так викачалися в грязюці, що тільки зуби біліли. «Я щойно приїхав зі Славського. Там теж дощ і болото, але стільки брудних і сексуальних дівчат і хлопців у них немає. У вас тут усі діють за правилом взаємовиручки — коли колега застряг у болоті, його треба або витягнути, або самому звалитися поряд. А місцеві дівчата у червоних платтях, вимащені по коліна, — це шедевр», — жартує Місько Барбара.

Ніхто не очікував на сонячну погоду в неділю. Меломани на важких сірих хмарках змилувалися, і вже до вечора в неділю море болота під сценою підсохло, людей у гумових чоботах поменшало, у вишиванках побільшало і бочки з–під пива і медовухи спорожніли. Третього дня парадом мав заправляти «Мертвий півень» на пару з гуртом «Вій». Та в Івано–Франківську повідкривали мости, і з гір змогли спуститися хлопці з «Перкалаби». А тут уже зайве говорити, чим усе закінчується, коли останньою виступає «Перкалаба». Був і «Кафельний пам’ятник » у виконанні їхнього продюсера Моха, і на прощання «Марш додому, нероби», і мокрі чуби в музикантів, і мокрі сорочки від музики і драйву в нероб.

Я бачив, як сонце сідає, а поети вірші читають

На етнофестивалі «Підкамінь– 2008» вистачало не тільки музики, а й поезії та розваг. Задовго до заходу сонця люди, як мурашки, човгали від лицарських боїв до гармат козаків, присідали попити пива на майданчику біля кав’ярні «Кабінет», де поети читали свої вірші, вибиралися на камінь, купалися в невеличкому озері, йшли на службу в монастир, ліпили глечики, плели косички, приміряли вишиванки, а між цим усім не забували мити ноги в калабанях.

Андріан Кліщ, співорганізатор фестивалю «Підкамінь», заступник начальника управління культури та туризму Львівської ОДА, каже, що наступного року навколо сцени і танцювального поля зроблять асфальтовану дорогу. «Не будемо на цьому економити. Цього року витягування машин із баюр нам обійшлося дорожче. Місцева влада обіцяє почати будівництво готелю в Підкамені, та можу сказати, що все селище вже перетворилося на імпровізований готель і ні в кого не виникало проблем із ночівлею. Минулого року ми запрошували початкуючі професійні гурти. Другий день фестивалю взагалі був готичним. Цього року подорослішали, маємо краще фінансування від спонсорів, тому змогли запросити зірок. Маємо дві сцени. Одна вечірня, друга — денна, для колективів народної самодіяльності. Туди з’їхалося понад 60 ансамблів чи не з кожного села Бродівського району. Наступного року буде ще третя. Для тих гуртів, які нам подобаються, але ми їм мусили відмовити. А ще раджу всім запасатися вишитими сорочками. Інакше здиратимемо з них по 50 гривень», — підбиває підсумки Андріан Кліщ.

А ТИМ ЧАСОМ

Ініціатор «Славське рок–фест» Сергій Харчук і головний спонсор етнофестивалю «Підкамінь–2008» «Райффайзен Банк Аваль» продовжують селекціонувати музично–літературні дійства. Наступної суботи вони пропонують сісти в потяг до Яремче і відсвяткувати фестиваль українського формату під назвою «День сучасної української культури — Слухай, Читай, Дивись та просто Живи!» Принадами мають стати не так музиканти, як письменники Юрко Андрухович, Тарас Прохасько, Андрій Бондар, кінопрограма від творця фільму «Мамай» Олеся Саніна і можливість ще раз зустрітися на лоні звабливої карпатської природи.

Запрягатимуть, а то навіть і не розпрягатимуть своїх залізних коней після Славського і Підкаменя гурти «ДримбаДаДазиґа», «Русичі» і «Мертвий півень». Гурти славні, та вдесяте за літо чомусь не вельми хочеться чути «Порося» «дримбарів» чи «Гуцулку Ксеню» «півнів». Скільки не питай і не проси організаторів, щоб хоч якось видозмінювали музичну начинку фестивалів, все намарно. Інколи здається, що в нас більше нікого й не має. Правда, до звичного списку додадуться цього разу давно не чуті на фестивальному полі «Гуцул Каліпасо». Вони хоч і «балбєси», але вірну аудиторію мають і на їхнє ім’я не один меломан з наплічником заскочить у потяг до Яремче. Свіжиною для слухача має стати виступ італійського ска–гурту La Skarnemurta.

Кіноперегляд на фестивалі за присутності Олеся Саніна теж не дивина. Минулого року він просидів півкіноночі на «Етнореволюції» в Житомирі, де показували два його фільми. В Яремче продемонструють черговий дубль «Мамая» і на тому закінчаться літературно–музико–кінопосиденьки.

Невесела картина складається з креативністю в організаторів. Їм вдається знайти погідне місце для забави, але з приманкою поки що мають проблеми. Певне, порівнюють фестивалі з риболовлею, де завжди актуальними є хробачки. А вони ж римляни, їм хліба і видовищ подавай!