Бо так і помремо вічно перспективними...

Українські аграрії з кожним днем усе пильніше дивляться в бік Заходу та думають про СОТ. Майже півроку експерти обіцяють їм нечувані прибутки завдяки вільному експорту своїх товарів на багатий європейський ринок. Утім солодкі сподівання поки що не переросли в матеріальні блага, а скептики навіть починають сумніватися, чи ця організація буде корисною для українського селянина.

Що було спочатку: продукт чи ринок?

Доступ на ринки — питання часу, переконаний заступник міністра економіки Валерій П’ятницький. Насамперед тому, що ввізні мита все менше впливатимуть на торгівлю сільгосппродукцією, а світовий процес зростання світових продовольчих цін — це позитивний фактор для України.

З іншого боку, західний споживач постійно підвищує вимоги до якості імпортних продуктів споживання. «Сьогодні ми формуємо свої вимоги щодо якості продукції відповідно до міжнародних стандартів. Адже, забезпечивши належний рівень, гармонізований з міжнародними стандартами, ми можемо отримати кращий доступ своєї продукції на світові ринки», — сказав Валерій П’ятницький. Підтримка ж українських аграріїв залишається стабільною протягом останніх років. «Ми повинні зараз більше переорієнтовуватися на ті форми підтримки, які в рамках СОТ не обмежуються, тобто це заходи «зеленого кошика», — підкреслив він.

«Чи чекають нас у СОТ з нашою продукцією? Це головне питання, яке хвилює українських аграріїв», — поділився переживаннями Генеральний директор компанії АМАКО Віталій Скоцик. І відповів: «Звичайно». За прогнозами експертів, 100 мільйонів людей у світі можуть постраждати від голоду в 2008 році. «Україна — аграрна країна, ми маємо 27 відсотків світових чорноземів і величезний аграрний потенціал. Тому в умовах світового подорожчання продуктів харчування, в умовах збільшення кількості населення планети сільськогосподарська продукція України потрібна світу. Однак наша продукція має бути високоякісною», — упевнений пан Скоцик.

Якщо ми розженемося, всі будуть шоковані!

«Нині сільське господарство України не відчуває, що воно отримало від вступу до СОТ. Нам важливе це членство — з погляду на майбутнє, бо аграрний потенціал України не реалізований», — упевнений президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. Адже якщо порівняти врожайність зернових культур на українських полях з урожайністю на полях у США й країнах ЄС, то вона нижча відповідно у 2,5—3 рази.

Причина проста — у недостатній забезпеченості аграрного комплексу. Так, у Великій Британії врожайність зерна вдвічі більша. Протягом останнього п’ятиріччя вона становить 6,4 тонни з гектара. В Україні — лише три тонни. Але й використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин британськими аграріями, відповідно, у 16 та 3,5 раза більше, ніж українськими, забезпеченість сільгосптехнікою краща у сім–десять разів. «Тобто, якби нам хоча б удвічі поліпшити ресурс, який ми зараз використовуємо для виробництва, то ми можемо подвоїти виробництво зерна в Україні», — вважає Леонід Козаченко.

«За оцінками європейських експертів і експертів Світового банку, сільськогосподарський потенціал України використовується лише на 25—30 відсотків», — наводить цифри президент УАК. Якщо ж Україна використає свій сільськогосподарський потенціал на 100 відсотків, то зможе виробляти продукцію на 45—50 мільярдів доларів, якщо брати за базовими цінами минулого року. «А це значить, що ми можемо експортувати продукції на 30—40 мільярдів», — запевнив Козаченко. У такому випадку членство в СОТ дає великі переваги.

На першому місці зернові й олійні...

«У найближчі п’ять років ми значних переваг не відчуємо. На першому етапі, звичайно ж, є проблеми. Ми втратили 12–15 відсотків внутрішнього ринку через надходження імпорту. Треба нам найближчим часом вирішити низку серйозних проблем, пов’язаних із технічним переоснащенням», — зазначив Леонід Козаченко.

Проте й витрачати кошти треба з розумом, орієнтуючись усе ж на перспективні, конкурентоспроможні галузі, вважає президент Національної сільськогосподарської палати України Михайло Гладій. На його думку, в Україні є сильні, слабкі й дуже слабкі сільськогосподарські продукти. До перших, наприклад, відносяться зернові та олійні культури. «За ними в нас просто немає конкуренції, тож щодо олійних і зернових ми в СОТ маємо диктувати свої умови».

Що ж стосується виробництва молока, м’яса та цукру, то тут — і слабкі, й сильні позиції. «З одного боку, наша продукція екологічно чистіша, проте щодо технологічного виробництва ми, безперечно, відстаємо від європейських країн. Адже 70 відсотків молока і м’яса виробляється сьогодні у дрібнотоварних господарствах, які не відповідають вимогам якості та безпеки харчових продуктів ні Європейського Союзу, ні СОТ».

Проте ще більше проблем у нас з овочами та фруктами. «Як не парадоксально, проте Україна, маючи колосальні можливості їх виробництва (за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації при ООН (FAO), ми входимо до п’ятірки за кількістю та якістю цієї продукції), ми не маємо відповідних технологій вирощування, заготівлі та реалізації цієї продукції. Це найслабша наша галузь у сільському господарстві», — переконаний Михайло Гладій. А щоб аграраї не відчували себе покинутими напризволяще, держава повинна розробити спеціальну програму з СОТ і співпрацювати з українськими фермерами, повідомляти їх про всі нюанси та нові вимоги.