Знання про великих українців не мають обмежуватись вивченою напам’ять та обговореною перед телевізором «десяткою найкращих» — за тією версією, яку подав канал «Інтер» і «Свобода» Савіка Шустера. Насправді видатних людей на наших теренах більше, ніж здатен вмістити телеефір. Тож подяка Київській державній адміністрації бодай за те, що одного з неординарних наших співвітчизників згадали, вирішивши увічнити його ім’я на меморіальній дошці. Як повідомив заступник голови КМДА Віталій Журавський, на вулиці Братській незабаром з’явиться пам’ятний знак на честь Артемія Веделя.
Артемій Ведель — український композитор, диригент, скрипаль, співак — народився в 1767 році, помер — у 1808–му. Його родина мешкала на Подолі — на розі нинішньої Братської та вулиці Андріївської. Сам Ведель вчився до 1787 року в Києво–Могилянській академії, там здобув гуманітарну й музичну освіту, диригував студентським хором та оркестром. Відтак — опікувався церковними хорами Києва, писав власні твори. У 1799 році став послушником Києво–Печерської лаври, але згодом залишив монастир, передумавши ставати ченцем. Ще через певний час був звинувачений у нелояльності до царя, проголошений божевільним і взятий під варту. Імператор Павло І розпорядився тримати Веделя в київській божевільні «без випуску» — це рішення свого попередника не скасував і наступний російський самодержець Олександр І.
Дев’ять років відбув Артемій Ведель у «домі скорботи». Лише перед смертю батькові вдалося забрати його додому. Похований Ведель був на нині неіснуючому Щекавицькому кладовищі. Нам не залишилась його могила, зате залишились його твори (які тривалий час були забороненими). Спадок композитора поширювався в рукописах, про нього знали й пам’ятали. Загалом йдеться про 80 музичних доробків, серед яких — 31 хоровий концерт, шість тріо, дві літургії, Всеношна та інші твори.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
