«Сама дивуюся, як вони в мені помістилися»

Народження трійні — подія неординарна. У середньому трійнята в Луцькому пологовому будинку народжувалися один раз на п’ять років. Зате нинішній рік виявився надзвичайно врожайним: за неповні півроку трійня народилася у двох породіль. Ще одна мама до Луцька доїхати не встигла і народжувала двійко хлопчиків і дівчинку у Володимирі–Волинському.

Особливо прихильним лелека став до молодої сім’ї з поліського села Раків–Ліс, що на Камінь–Каширщині, Світлани та Олександра Гальомів. Вони кілька років сподівалися на дитину й отримали за терпіння та віру щедру винагороду, бо замість одного малюка Бог подарував їм відразу трьох синів. Про те, що носить під серцем трійко немовлят, молода мама знала і до вагітності поставилася відповідально. Вчасно обстежувалась і консультувалась у спеціалістів обласної дитячої лікарні, а за кілька тижнів перед запланованими пологами лягла в стаціонар Луцького пологового будинку. Готувалася до кесаревого розтину. Але сталося те, чого найбільше боялася: у п’ятницю, та ще й тринадцятого числа, вже під вечір відчула щось недобре. А вже о пів на сьому її повезли в операційну. О дев’ятнадцятій годині п’ять хвилин народився перший хлопчик, через хвилину — другий, через стільки ж — третій. Оперував Світлану головний лікар пологового будинку Михайло Токарчук. Лікарі неабияк здивувалися, адже хлопчики у 35 тижнів вагітності народилися нівроку: 2230, 1790 і 2220 грамів. Загальна маса плодів становила більш як 6200 грамів. Поглянувши на тендітну молоду маму, доводиться тільки дивуватися, як вона змогла виносити таких діток.

Зі Світланою ми зустрілися в неонатологічному відділенні обласної клінічної лікарні, куди малюків перевели невдовзі після пологів. Біля трьох кювезів клопоталися і щаслива мама, і бабуся Рая, яка 30 років пропрацювала в пологовому відділенні Камінь–Каширської райлікарні й біля немовлят почувається дуже впевнено.

— Тільки просила Бога, щоб якомога довше виносити, щоб попідростали мої дітки. По телевізору почула, що трійнята мають народжуватися від 1500 до 2000 г — то норма. Думала, хоч би по півтора кілограма були. Вагітність проходила нормально. Однак носити трьох дуже важко було. За дев’ять місяців вагітності поправилася на дев’ятнадцять кілограмів. Спати не могла на боці, тільки трохи ляжеш на лівий бік — уже їм там некомфортно, мусиш на спину перевертатися, — згадує щаслива мама. — Сама досі дивуюся, як вони в мені помістилися...

Не приховує задоволення й лікар–неонатолог Тетяна Кущій.

— Дітки гарно розвиваються, набирають вагу. Із мамою їм просто пощастило. Знаєте, коли діти бажані, то від самої любові, здається, вони дужчають.

Двох малюків у день мого візиту із кювезиків переселили в ліжечка — хай звикають до температури в кімнаті. Ще трохи — і поїдуть усі додому, в село, на свіже повітря. Щоправда, Світлана і Сашко свого житла ще не мають. Живуть то в одних, то в інших батьків. Свою хату тільки почали будувати, зруб поставили. Тепер, після народження трійні, сподіваються, що держава і місцева влада не залишать родину без підтримки та допомоги. Раніше для трійні давали квартиру.

Молода мама вже назвала своїх синів: Владик, Ромчик і Микитка — найменшенький. Оскільки він схожий більше на родину чоловіка (малюки народилися з двох яйцеклітин), то і назвали його на честь прадіда по татовій лінії. Зрозуміло, що народження близнят і трієнь — не випадковість, а наслідок спадковості. У сім’ї Гальомів близнята є в родині батька. А ось трійні ще не було. Проте прабабуся хлопчиків, виявляється, теж була з трійні, хоча вижити пощастило, на жаль, лише їй одній.