Коли сірий кардинал стає «воювакою». Єрмак пішов емоційно, театрально і з пафосом
У кожного політичного режиму є мить, коли блискучий фасад раптом починає тьмяніти — не від фанфар, а від ударів антикорупційних обшуків. >>
Червоні серця і просто «червоні»
26.07.2008
Малюнок Андрія ПОТОПАЛЬСЬКОГО.
Мало поміченою політичною подією останніх днів став той факт, що дві вагомі посади у виконавчій владі фактично відійшли Комуністичній партії України: комуніст Микола Тимошенко очолив Державний комітет лісового господарства України, а Василь Мармазов став заступником голови МВС.
Два слова про дійових осіб: тезка Юлії Володимирівни є народним депутатом України (в парламенті входить до складу Комітету з питань аграрної політики), а також очолює фракцію КПУ в Житомирській облраді. А Василь Мармазов є сином Євгена Мармазова — нардепа–комуніста, голови спеціальної парламентської комісії з питань приватизації. Сам Мармазов–молодший — юрист за фахом, співзасновник адвокатського об’єднання «Юрис» — колись уже працював на уряд Тимошенко (заступником міністра юстиції), але у вересні 2005–го подав у відставку разом зі своєю шефинею.
Злі язики говорять, що ці призначення зумовлені лояльним голосуванням фракції комуністів з приводу можливої відставки Юлії Тимошенко (фракція КПУ була проти висловлення недовіри «помаранчево»–БЮТівському Кабміну). «Регіонал» Вадим Колесніченко підрахував усі випадки синхронного голосування БЮТ та Комуністичної партії і виділив прийняття держбюджету 28 грудня. Ті вісім голосів, говорить Колесніченко, які КПУ віддала за ухвалення бюджету Юлії Володимирівни, дали їй змогу «продемонструвати Президенту і «НУНС», що вона і без них може проводити результативні голосування».
Від Колесніченка дісталось на горіхи і комуністам: він пригадав їм і Леніна з його «політичною проституцією», і російського бізнесмена Костянтина Григоришина — «спонсора Компартії України», чиї інтереси ця політсила, мовляв, активно лобіює у парламенті.
Для «УМ» ситуацію з кадрами прокоментував політолог Вадим Карасьов. Він зазначив, що згадані призначення справді не виглядають випадковими: «Це плата за векселями зі сторони Тимошенко. Втім Мармазова–молодшого міг призначити і Луценко. Мармазов — нормальна кандидатура, не «мент» у гіршому розумінні цього слова. Хоча, з іншого боку, і в цьому випадку Луценка могла попросити про призначення сама Юлія Тимошенко...».
