Якось на Прикарпаття з’їхалися поштові керівники з усіх регіонів України. Семінар у горах для них, ясна річ, — подія неординарна. Як годиться в таких випадках, організували й екскурсію Верховинським та Косівським районами. Отож їдуть гості, милуються, припавши до вікон автобуса, чарівними краєвидами. Та раптом представник степового краю угледів мало не на вершині гори одиноке гуцульське обійстя і з легкою іронією запитав івано–франківських колег: «А може, ви й туди кореспонденцію доставляєте?». У відповідь почув цілком серйозно: «Звісно, що так. І зазвичай — вчасно».