УНП «вітає» несвого патріарха. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Якщо спонсори біг–бордів із привітанням російського церковника Алексія II воліють залишатися анонімними (про це «УМ» писала у четвер), то ті, хто не погоджуються із написом на плакаті «Україна вітає свого патріарха», заявляють про це більш ніж відкрито. І у значно дешевший та ефективніший спосіб. «Геть московського попа» — полотнище з таким написом з’явилося на одному з балконів будинку на бульварі Тараса Шевченка в центрі столиці. У цій будівлі розташований офіс Української народної партії.
Як удалося з’ясувати «УМ», власником кабінету з банером виявився народний депутат України, «НУНСівець» Ярослав Джоджик. Самого нардепа на місці ми не застали. А ось головний радник з ідеологічних питань УНП Олесь Шевченко розповів, що ідея саме так «привітати» Московського патріарха не нова і є продовженням протесту
18–річної давнини. «Не можна сказати однозначно, що це є відповіддю. Адже написи на плакатах із привітанням російського попа є цілком брехливими, — пояснив «УМ» пан Шевченко. — Вони не відображають позицію українців, адже УПЦ МП ніколи не була релігійною організацією, а політичною, яка не може зробити й кроку без вказівки Кремля».
Як розповів пан Шевченко, ще в листопаді 1990 року він, будучи народним депутатом, перекривав рух автомобілю з російським церковником, не даючи в’їхати на територію Софійського собору через центральний вхід. Саме тоді, незважаючи на депутатську недоторканність, охорона Алексія II жорстоко і брутально звільнила проїзд для патріарха, грубо прибравши з дороги і протестуючого Олеся Шевченка, і ще одного нардепа — Михайла Гориня. Та свого вони добилися. «Попу тоді таки довелося в’їжджати через «чорний вхід», повз туалети», — каже пан Шевченко. А ще додає: представників УПЦ МП не було серед священнослужителів ані під час відправи за душі померлих від Голодомору 1932—1933 років, ані під час вшанувань роковин померлих від рук НКВС людей у Биківні. «То про яку церкву ми говоримо?! Україна визнає лише УПЦ Київського патріархату. І Москва має це усвідомити!» — налоголосив Олесь Шевченко.
Сьогодні з 11.00 до 13.15 можна відвідати урочисті заходи з нагоди 1020–ліття Хрещення України–Руси на Софійському майдані. Щоправда, стояти можна буде за межами охоронного перекриття. На площі перед стародавнім собором прозвучать вітальні промови Президента України, Вселенського патріарха Варфоломія та митрополита УПЦ МП Володимира. У виконанні хорів «Думка» і Капели імені Ревуцького прозвучать духовні твори українських композиторів, зокрема Кирила Стеценка і Миколи Леонтовича.
27 липня всі охочі можуть прийти до пам’ятника князю Володимиру над Дніпром, де відбудеться святкова літургія з нагоди свята Хрещення. Літургію відслужить Вселенський патріарх Варфоломій І за участі ієрархів і представників православних церков світу.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
