Стамбул у пейзажі мінаретів. Вдалині — мечеть Сулейманіє, на подвір’ї якої похована Роксолана. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Міський пейзаж, поштриканий міцними кийками мінаретів, — це Стамбул. Мінарети випинаються повсюди, навіть між панельними багатоповерхівками спальних районів, якоїсь стамбульської Троєщини. Мінарети, наче ракети на Байконурі, готові от–от стартувати в небо, поближче до Бога. Це міць останньої з трьох імперій, які панували на березі Босфору. Все, що було до турків, перебудовано, замасковано, але великою мірою не викинуто на смітник Османської імперії. Найбільший вияв зневаги до переможеного — не знищити його, а змусити підлаштуватися під переможця. Зрештою, це прагматично: не випалити вщент християнські храми, а добудувати мінарети і справляти в екс–церквах намаз.
Візантійські церкви і досі стоять такими — круглими і безхрестими, що додає їм беззахисності. Деякі стали музеями, деякі — мечетями. Але вони однак лишаються церквами. Саме тими, за образом яких будували русичі храми для свого новообраного Бога. Хто хоче і вміє — може молитися там і сьогодні. Незважаючи на блокаду мінаретів.
Тепер вона має колір, як у київського університету святого Володимира, — червонуватий, лише більше розмитий дощами. І носить назву Айя–Софія, тобто Святою бути не перестала. Султан Фатіх Мухамед 3 червня 1453 року здійснив тут перший п’ятничний намаз. Сподобалося. Відтак наказав добудувати до християнського храму чотири мінарети, тож певний час, доки турки зводили у захопленому Константинополі «автентичні» мечеті, Свята Софія вважалася тут головним молільним домом мусульман. Мозаїку із зображеннями християнських святих отців замастили вапняковим розчином, фрески зі стін позішкрібали, хрести зняли і викинули. І зараз у храмі, який за республіки перетворили на музей, — мусульманські візерунки і величні золотаві рядки з Корану, а над банями, там, де за Візантії здіймалися хрести, встановлено дрібні, перекинуті човником мусульманські місяці. До речі, ці бані є одними з найвищих у світі серед культових споруд — головна сягає у висоту 55 із лишком метрів.
Софія Константинопольська є найбільшим у світі храмом християн східного обряду. За вражаючою величчю і, напевно, історично–духовним значенням вона суперничає з собором святого Петра у Римі. Проте зауважмо, збудували цю церкву майже за тисячу років до головної святині католиків.
Ще імператор Костянтин (він і досі зарахований у наші святці разом з матір’ю Єленою — як узаконювачі християнської віри на теренах Римської імперії; день святих рівноапостолів Костянтина та Єлени православна церква відзначає 3 червня) звелів на цьому місці збудувати «Мегало Еклесію» — «Велику церкву». Пожежа, яка зруйнувала її, лише зміцнила наступників Костянтина — йдеться про імператора Теодосія — у бажанні встановити тут головну церкву міста. 10 жовтня 416 року Свята Софія прийняла перших прихожан. Утім вона неодноразово горіла і у такому вигляді, в якому дісталася до сьогодення, церкву створив імператор Юстиніан. Софія, якій історія відвела долю перетворитися в середньовіччі на підмурівок чужинської віри, і сама почасти виросла на уламках розтоптаної християнами релігії латинян. Так, для облаштування Софії Юстиніан наказав привезти з Ефесу чотири колони із зеленого граніту, котрі прикрашали римський гімнасій, а чотири червоні порфирні колони запозичили зі святилища Аполлона із земель, які зараз належать Лівану.
Сьогодні глибоко віруюча людина навряд чи знайде у Софії Константинопольській інтимне місце, аби схилити коліна в молитві — натовп туристів, які в грандіозних розмірів приміщенні нагадують термітів. Перед входом — будка для «постового», два служивих турка у синій поліцейській уніформі, напис англійською і турецькою «Музей», рамка–металошукач. Чогось бракує… Ікон, звісно.
Звіддаля, як не придивляйся, але храм цей аж ніяк не скидається на свою «доньку», зведену в Києві Ярославом Мудрим за її «лекалами», константинопольськими. Обидва собори, а щонайбільше київський аналог Святої Софії, зазнали цілої серії перебудов і добудов. Але чому ж вони такі несхожі?
«Існують й існували певні будівельні можливості... Чому у нас немає зараз хмарочосів на 150 поверхів? Тому що у нас немає такого досвіду, такої техніки. Те саме стосується і давніх часів. У Константинопольській Софії діаметр куполу — 30 метрів, це надто велика споруда для київських зодчих, — розповідає «УМ» відомий києвознавець Михайло Кальницький. — У Константинополі існувала ціла імперія, можливості якої були в розпорядженні будівельників. А в Ярослава — держава «скромніша», навіть за часів найбільшого піднесення Київської Русі. Тому хоч Ярослав і поклав усі сили на Софію, зробити таку саму величезну споруду йому не вдалося. В Європі у ті часи храми також були значно скромнішими, ніж на Сході.
Ще одна знакова церква–музей — Влахернська — загубилася поміж вуличок Стамбула, захована від сучасності і «потурченості» високим муром. Над круглою аркою брами — скромний напис грецькою, але й не знаючи цієї мови, можна вичитати «Панагія», тобто Покрова. Це, власне, перша у світі Покровська церква.
Попри музейність (охороняється Турецькою державою, гроші за вхід беруть), Влахернська таки лишилася церквою: перед іконами — підставки для свічок, тільки, на відміну від усталених у наших православних краях звичаїв, свічки тут ставлять у пісок. Беруть їх на «комоді» при вході просто так, ніяка бабуся в чорному не наглядає, вкинув ти долар у щілину, біля якої в наших храмах звикле пишуть (аби прихожанин не помилився, бува) «Для пожертв на реставрацію храму». Ще одна відмінність — як і в церкві Святого Георгія, що на території резиденції Вселенського патріарха, центральний неф Влахернської заставлений лавами, як це заведено в католиків. Чомусь відчуваєш, що бракує простору.
Збудована в 452 році донькою імператора Теодосія, вона вважається, якщо так можна висловитися, «жіночою» церквою. Монарша дитина пила воду з тутешнього джерела — і вилікувалася від недуги, назву якої історія до нас не донесла, розхлюпала. Вже пізніше, за переказами, саме тут явилася Божа Матір і освятила це джерело, що пробивається зі скель.
Перекази мовлять, що та чудесна з’ява постала перед юродивим Андрієм, родом зі Скіфії. Тобто, іншими словами, десь із сучасної України. Юродивий буцімто обходив з іконою церкву, аби вберегти її таким чином від турків–аварців, які підпливли човнами з моря, — і раптом явилася старцеві Богоматір. У сяючому серпанку вона простягнула руки, розкрила їх, наче для обіймів. І 60 кораблів нападників пішли на дно. Відтак і з’явилася перша у світі ікона Покрови Божої Матері — з розкритими долонями вгору руками. Уже пізніше православні почали домальовувати до сюжету біле покривало на руках Богоматері — покрову себото.
На жаль, ікона Покрови не збереглась у Влахернській церкві, натомість є її, направду кажучи, не вельми геніально виконана копія. Певно, саме тому туристи ставлять більше свічок, а вірні несуть більш щедрі дари іншому образу, що праворуч від іконостасу, — Богоматері з немовлям. Ікона ХІІ століття, тому вбрана у срібний оклад, а «на люди» показує лише обличчя, почорнілі від часу і тому більш дорогі, справжні.
Ще одна «першість» цієї церкви — уперше саме тут пролунала молитва до Діви Марії, відома в нас, як «Радуйся, радуйся»…
«Патріарх Варфоломій І освячує тут воду, — розповідає працівник музею Джан Авджи, громадянин Туреччини, на турка і схожий, але каже, що християнин. —Вода чиста і смачна. Цікаво, що вона не з глибин землі надходить, а навпаки, згори — з джерела у скелі. В останнє століття було створено спеціальний металевий рівчак довжиною 12 метрів, яким свята вода й потрапляє до церкви». Джерело й справді знаходиться в самій церкві: з мармурової надбудови, схожої на саркофаг, прикрашений двоголовим патріаршим орлом, стирчать п’ять краників. Поруч — 50–грамові пластикові пляшечки, немов для мікстури, кожен може набрати собі води досхочу чи за потребою. n
Саме Покрова є в Україні культовим святом ще від козацтва. Її найбільше шанували і в УПА. Чому в Україні такий значний культ Покрови? — питаю, вже повернувшись додому, в отця Володимира (Черпака), священика церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що в Києві.
«Росіяни, приміром, теж шанують Покрову, але не так урочисто, як українці, — погоджується отець Володимир. — Річ у тім, що Україна — уділ Матері Божої, вона обставила іконами всю нашу землю. Саме до України особлива ласка Богоматері». Зрозумівши, що таке духовне пояснення дає не всі відповіді людині світській, священик додає: «Культ Богородиці в Україні поширений ще з часів Хрещення князем Володимиром. Він ствердився в ХІІ столітті, коли, як вважається, Матір Божа вручила ікону під час будівництва Успенського собору Лаври».
Для бажаючих відвідати християнські пам’ятки Стамбула українські туристичні агенства пропонують безліч можливостей
Найбільше пропонують тижневі тури — сім стандартних днів (шість ночей) коштуватимуть від 820 доларів, разом із перельотом. За рахунок умов проживання (кількість «зірок») можна здешевити чи, навпаки, збільшити вартість вояжу на 40—120 доларів. Для дітей у супроводі двох дорослих, за умови проживання разом в одному номері поїздка коштуватиме у півтора–два рази дешевше — від 620 у. о.
Якщо ж не влаштовує програма відвідин історичних пам’яток і тривалість перебування, запропоновані турагенцією, є можливість організації групового туру за індивідуальною програмою й на короткий час. Тобто можна чітко запланувати для відвідин винятково місця, які вас цікавлять.
За даними влади Туреччини, загалом Стамбул щороку відвідують до півтора мільйона туристів з різних куточків світу.
Колоністи–магарейці в 660 році до н.е. утворили поселення в європейській частині сучасного міста. Рибалки називали його Візантієм. Потім поселення перейшло у володіння персів, а в IV ст. до н. е. тут запанували греки. Під Римську імперію містечко потрапило вже в 196 році нашої ери, а вдихнув у нього життя імператор Костянтин — у 330 році він розпочав грандіозну розбудову міста, якому дав назву Константинополь. 11 травня того ж року він оголошує Константинополь другою столицею світу, звісно, після Риму. Саме тому це місто називають Другим Римом, або — враховуючи його християнську першопрестольність — Новим Римом.
395 року, після подрібнення Римської імперії, Константинополь стає столицею Візантійської імперії. Фортечні мури міста, збудовані в V ст., збереглися до наших днів.
Після церковного розколу 1054 року Константинополь стає столицею східної гілки християнства. Після 1200 року місто кількаразово грабували хрестоносці.
Турки вперше атакують Константинополь у 1390 році. А з посиленням Османської імперії їм вдається цілком заволодіти містом. У 1453 році султан Мухамед ІІ перейменовує його на Стамбул.
Церква Хора
У Стамбулі радять відвідати музей Каріє, він же — церква Хора. За Візантії це був чудовий імператорський собор, прикрашений десятками різновидів мармуру. Тут коронувалися візантійські імператори, і нелінивий гід допоможе вам відшукати камінь, де колись встановлювали трон, і ви постоїте на місці коронації візантійських царів.
Мармурове обрамлення виконано так, що на стінах можна бачити квіти, вершників, монахів, фігури сокола та бика й інші химерні візерунки. Та найважливіша окраса храму — мозаїчні зображення ХІ століття, які добре збереглися. Надбрамне зображення Ісуса виконано так, що коли йти по півколу, то здається, що Христос проводжає вас поглядом, дивиться очі в очі.
Церква святої Ірини
Збудована на місці, де у латинян стояв храм Афродити, церква святої Ірини (миролюбна, в перекладі з давньогрецької), теж одна з найдавніших пам’яток християнства, веде родовід із 330 року. Так само, як і Святу Софію, перебудовував і прикрашав цей храм імператор Юстиніан. Значення храму підкреслює той факт, що у 381 році в його стінах відбувся Другий синод християнської церкви.
До XVIII ст. османи використовували церкву святої Ірини як склад зброї, а вже за часів Турецької Республіки її перетворили на Музей археології та зброї.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
