У дитинстві та юності мамою вона називала аж трьох жінок — бабцю Гафію, чоловікову маму та свою рідненьку, про яку спершу нічого не знала. Сама ж була Григорівною, Яківною, Іванівною і мала два імені: Мотренька — так лагідно до неї зверталися в листах біологічні тато з мамою, Ганнусею стала для решти світу. Від перших днів життя, перебутих у глибокому підпіллі, до першого вільного подиху в розбурханій на початку дев’яностих Україні доля плела довкола неї загадкове мереживо дивних подій, неочікуваних зустрічей і приголомшуючих одкровень.
Невдовзі після драматичного 24 вересня 1950 року залишилося лише двоє живих свідків останньої зустрічі крихітної Мотреньки–Ганнусі зі своїми батьками–повстанцями — бабця Гафія та її донька Ганна.