Я пам’ятаю мить чудову

Одразу 16 назв вулиць, що залишилися мешканцям Лубен у спадок від тоталітарного минулого, замінили. У рішенні про перейменування йдеться передовсім про «врахування історичних традицій України та міста Лубен».

Як кажуть, відчуйте різницю між «учорашньою» площею Жовтневою і сьогоднішньою Ярмарковою (до речі, й центральна Лубенська площа Кірова ще два роки тому стала Володимирським майданом. — Авт.). Чи між вулицями Леніна і Ярослава Мудрого, Карла Маркса і Монастирською, Фрідріха Енгельса і Парковою, Карла Лібкнехта і Свято–Троїцькою, Фелікса Дзержинського і Василя Барки, Михайла Калініна і Калиновою, Рози Люксембург і Григорія Сковороди, Георгія Димитрова і Петра Калнишевського, Вацлава Воровського і Гетьмана Дорошенка...

Щоправда, разом із найодіознішими комуністичними вождями «під роздачу» потрапили і перший прем’єр–міністр Республіки Конго Патріс Лумумба та відомий російський бунтар Степан Разін (названі за радянських часів їхніми іменами вулиці стали Яблуневою та Хорольським спуском). Однак мер Лубен Василь Коряк уже висловив готовність вибачитися перед народом далекої африканської країни, що тепер називається Республікою Заїр, який, звісно, не винен у тому, що ім’я їхнього колишнього лідера ті ж таки радянські комуністичні божки використовували для витолочування історичної пам’яті українців. І водночас нагадав, що човнів легендарного Стєньки Разіна все ж ніколи не помічали на Сулі під Лубнами...

А деякі місцеві дотепники пішли ще далі, акцентуючи увагу стурбованих подібни­ми перейменуваннями братів–росіян на тому, що відтепер на Полтавщині будуть вулиці, названі не лише на честь їхнього найвидатнішого класика Олександра Пушкіна, а й на честь його музи. Адже згаданим рішенням сесії Лубенської міськради вулицю Григорія Котовського перейменували на вулицю Анни Керн. Нагадаємо, що саме цій лубенчанці, яка до заміжжя мала прізвище Полторацька, російський геній присвятив свій неперевершений шедевр інтимної лірики — вірш «Я помню чудное мгновенье...».