Повелитель блискавок

Насправді Нікола Тесла (так звали цього загадкового дивака), звичайно ж, не мав жодного стосунку до Дракули. Навпаки, він народився у сім’ї православного священика. А сонячного світла, дійсно, уникав — адже він часто потрапляв під дію потужних електромагнітних полів і його нерви набули особливої чутливості. Яскраве світло завдавало болю очам, тихе шурхотіння звучало, як громові розкати. Зате він чудово бачив у пітьмі.

Чутки про руйнівну зброю народилися також не на порожньому місці. Одного разу в своїй нью–йоркській лабораторії Тесла проводив серію експериментів, вивчаючи процеси автоколивань. І раптом у приміщенні захитались меблі, у вікнах задзвеніло скло... Перехожі на вулицях почули дивні, моторошні звуки. Вібрували будинки, сипалося з вікон скло, розсипалися газові та водогінні труби.... Це був Великий Нью–Йоркський землетрус. Кажуть, усе місто не перетворилося на руїни лише тому, що Тесла вчасно відімкнув прилади. Втім офіційна наука стверджує, що експеримент про­сто збігся в часі з природним катаклізмом.

Нові обрії

Ніколу Теслу несправедливо рідко згадують у підручниках фізики. Але ж Резерфорд називав його «натхненним пророком електрики». Адже це він відкрив перемінний струм, флуоресцентне світло, без­провідну передачу енергії, побудував перший електричний годинник, турбіну, двигун на сонячній енергії, описав Ефект Кірліан (запатентований нашими співвітчизниками, киянами, Кірліан лише у 1949 році). Він винайшов радіо раніше від Марконі та Попова, одержав трифазний струм раніше від До­ліво–Добровольського. На його патентах, по суті, виросла вся енергетика ХХ століття. Але й цього йому було замало. Тесла кілька десятиліть працював над проблемою енергії усього Всесвіту. Він вивчав, «що рухає Сонце та світила», намагався сам навчитися керувати космічною енергією і налаштувати зв’язок з іншими світами. Усе це Тесла не вважав за власну заслугу — переконував, що просто виконує роль провідника ідей, які йдуть з ефіру.

Уже замолоду Тесла мав демонічний вигляд: високий зріст, худорлявість, запалі щоки, пронизливий погляд... Такий собі молодий Фауст... Його з самого дитинства переслідували дивні видіння, спалахи світла, невидимого для інших. Іноді він на багато годин заглиблювався у споглядання якихось інших, невідомих, світів, таких яскравих, що плутав їх із реальністю.

Уже на другому курсі Празького університету в нього з’явилася ідея індукційного генератора змінного струму, яку тамтешня професура вважала маячнею. А у 1882 році, працюючи в Парижі, він побудував діючу модель. У 1884 році Тесла відбув підкорювати Америку. До Томаса Алви Едісона, «короля винахідників», він з’явився з рекомендацією від паризького знайомого: «Я знаю двох великих людей. Один із них ви, другий — цей молодий чоловік». Але Едісону подобалося лише те, що давало миттєвий прибуток. А Тесла займався тим, що цікаво. Головною ж причиною їх невідворотного розриву було розходження у поглядах на походження електрики. Едісон дотримувався загальноприйнятої теорії «руху заряджених часток». У теорії електрики Тесли корінним було поняття ефіру — невидимої субстанції, яка заповнює весь світ і передає коливання зі швидкістю, яка набагато перевищує швидкість світла. «Правовірному матеріалісту» і прагматику Едісону це аж ніяк не могло сподобатися. Містика якась!

Попри те, сучасне розуміння енергетичного наповнення Всесвіту усе більше схиляється до визнання універсальної єдності його просторових і часових параметрів. І якщо теоретична фізика лише боязко наближається до формулювання принципів єдиної теорії поля, то ідея монолітності енергоінформаційного «вмісту» всього осяжного Всесвіту первісно є наріжним каменем усіх релігійних доктрин, у яких цей «ефір» розуміється як основа світобудови. У кожній з них ця сутність називається по–різному.

Зброєносець Юпітера

Після розриву з Едісоном Теслу взяв до себе відомий про­мисловець Джордж Вестін­гауз, засновник компанії Westinghouse Electric. Працюючи в компанії, вчений одержує патенти на багатофазні електричні машини, асинхронний електродвигун і систему передачі електроенергії завдяки змінному багатофазному струму. І одночасно розробляє нові, небачені способи передачі енергії. Тесла продемонстрував передачу потужності по одному провіднику і взагалі без дротів! У його руках самі собою загорялися електричні лампочки. У деяких навіть спіралі не було — просто порожня колба!

У 1895 році компанія Westinghouse Electric запустила у дію найбільшу у світі Ніагарську ГЕС із потужними генераторами Тесли. Тоді ж винахідник сконструював радіокерований самохідний механізм — «телеавтомат», який сприйняли за чаклунство. Понад те — у своїй лабораторії перед глядачами він жонглював згустками енергії, які світилися, — кульовими блискавками — і складав їх до валізи... У Колорадо Спрінгс ним була побудована башта з мідною сферою на верхівці, де він генерував потенціали, які розряджалися стрілами блискавок довжиною до 40 метрів.

У 1900 році за дорученням банкіра Джона Пірпонта Моргана Тесла взявся за будівництво Всесвітньої станції без­дротової передачі енергії. Проект отримав назву Уорденкліф (Wardenclyffe). Ви­пробувальний пуск небаченої споруди (1905 рік) мав вражаючий ефект. «Тесла запалив небо над океаном на тисячі миль», — писали газети. 12 грудня 1900 року Гульєльмо Марконі послав перший трансатлантичний радіосигнал з англійського Корнуела до Канади. А Тесла ще 1893 року побудував перший хвильовий радіопередавач і використав башту Wardenclyffe для передачі радіосигналу, на роки випередивши Марконі. А коли почалася Перша світова війна, американський уряд, занепокоєний можливістю використання башти ворожими агентами, прийняв рішення висадити її у повітря. Так загинула блакитна мрія Тесли про інформаційне об’єднання світу.

Після провалу проекту Wardenclyffe Тесла продав частину своїх патентів за $15 млн., став багатий і незалежний і повністю віддався науковим дослідженням. Він уникав званих прийомів, цурався жінок. Окрім занять електротехнікою, Тесла професійно займався лінгвістикою, писав вірші, говорив на восьми мовах, чудово знав музику і філософію. Журналісти охрестили його «самотнім вовком».

Голос із вищих світів

Саме на Теслу багато дослідників покладають відповідальність за Тунгуську катастрофу 30 червня 1908 року: башта Уорденкліф через іоно­сферу могла передати величезну енергію в іншу частину світу. Але при цьому «не влучити»... І саме повідомлення преси про досліди Тесли по бездротовій передачі високих енергій слугували Олексію Толстому поштовхом для створення науково–фантастичної повісті «Гіперболоїд інженера Гаріна».

...У тридцяті роки Тесла почав працювати над секретними проектами для військово–морського відомства США. Сюди входили і бездротова передача енергії для враження супротивника, і створення резонансної зброї, і намагання керувати часом. Через десять місяців по смерті Тесли американський військовий флот провів експеримент із невидимості корабля — есмінця Eldridge — для радарів. В перебігу експерименту з’ясувався зовсім непередбачуваний побічний ефект. Корабель став невидимий не лише для радара, а й для неозброєного ока. А члени судової команди повністю втратили орієнтацію у часі й просторі і після повернення на базу були у стані повного жаху. Врешті–решт проект «Райдуга» прикрили. А наслідки експерименту засекретили.

...Резерфорд називав його «натхненним пророком електрики». Саме Тесла передбачив можливість лікування хворих струмом високої частоти, появу електропечей, люмінесцентних ламп, електронного мікроскопа. Говорили, що в останні роки життя він працював над конструюванням штучного інтелекту, хотів навчитися фотографувати думки, вважаючи це цілком можливим... Незадовго перед смертю Тесла оголосив, що винайшов «промені смерті», що здатні знищити 10000 літаків із відстані 400 км. Вчені, занепокоєні сьогодні вивченням торсійного поля, свідчення про нього шукають в уривчастих записах Тесли. Існує навіть припущення, що Тесла створив машину часу...

При цьому багато своїх відкриттів Тесла не запатентував, навіть не залишив креслень. У той час світ просто не був готовий до його відкриттів. У тридцяті роки Тесла відмовився прийняти Нобелівську премію. А сам він запевняв, що свої технічні і наукові одкровення одержував з єдиного інформаційного поля Землі, звідки він приймав не чутні нікому сигнали. У 1926 році Тесла піймав загадкові сигнали техногенної природи невідомого походження. Одним із можливих джерел він вважав Марс. При цьому фобії та нав’язливі стани поєднувалися у Тесли з вражаючою енергією. А іноді — з тривалими станами медитативного «ступору», коли на нього находили «сплески ентузіазму», «внутрішнє бачення» і «напади надчутливості». У ці хвилини, вважав учений, свідомість його проникала у загадковий тонкий світ.

...А може, він і справді був духовним передвісником нової цивілізації, у якій єдиним, невичерпним джерелом енергії та інформації буде сам час? Адже, напевне, бачив далі свого часу. 

ДОСЬЄ «УМ»

Нікола Тесла народився 10 липня 1856 року в селі Сміляне (Хорватія). Закінчив Політехнічний інститут у Граці (1878) і Празький університет (1880). Працював інженером у Будапешті та Парижі. З 1884 року працював у Нью–Йорку. У 1888 відкрив явище магнітного поля, що обертається, на основі якого побудував електрогенератори надвисокої частоти. У 1891 сконструював резонансний трансформатор, який дозволяв отримувати високочастотні коливання надвисокої напруги. У 1899 публічно продемонстрував лампи і двигуни, що працювали на високочастотному струмі без дротів. Іменем Тесли названа одиниця виміру щільності магнітного потоку (магнітної індукції). Помер 7 січня 1943 року в Нью–Йорку.